Субсидіарна відповідальність (subsidiary liability) – різновид цивільно-правової відповідальності, коли особа несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, яка є основним боржником.
Субсидіарна відповідальність може бути передбачена законом чи договором. У договірних відносинах вона зазвичай настає у разі відмови основного відповідача від задоволення пред’явлених щодо нього вимог (незалежно від наявності чи відсутності в нього необхідного задоволення кредиторів майна). Такий, наприклад, з умов договору то, можливо відповідальність поручителя. Відповідно до закону солідарну відповідальність несуть, наприклад, батьки (піклувальники) за шкоду, заподіяну неповнолітніми віком від 15 до 18 років: у випадках, коли у неповнолітнього немає майна або заробітку, достатніх для відшкодування заподіяної шкоди, стягнення може бути звернене на майно батьків або піклувальників.
До пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен висунути вимогу до основного боржника.
Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не отримав від нього у розумний термін відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.
Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, має до задоволення вимог, пред’явлених йому кредитором, проінформувати про це основного боржника, а у разі пред’явлення позову, — подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.
У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які вона мала проти кредитора.
При субсидіарній відповідальності у зобов’язанні є один (основний) боржник, проте в силу закону або умов договору за нього додатково (субсидіарно) відповідає інша (друга) особа. Тим самим посилюється правовий захист кредитора.
Застосування субсидіарної відповідальності можна описати такою схемою:
- Основний боржник не виконав свого зобов’язання.
- Кредитор повинен висунути вимогу до основного боржника.
- Основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не отримав від нього у розумний термін у відповідь на пред’явлену вимогу.
- Кредитор може цю вимогу пред’явити особі, яка несе субсидіарну відповідальність (тобто вимагати виконання зобов’язання субсидіарним відповідачем це право, а не обов’язок кредитора).
- Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред’явленої йому кредитором, попередити про це основного боржника, а якщо такій особі пред’явлено позов, — залучити основного боржника до участі у справі. Оскільки особа, яка несе субсидіарну відповідальність, стає у відповідних випадках на місце основного боржника, вона має право використовувати проти кредитора наявні у основного боржника заперечення, які можуть вплинути задоволення вимоги кредитора про виконання зобов’язання.
