Зміст
Загальний опис моделі Стратегія блакитного океану
Стратегія блакитного океану (Англ. Blue Ocean Strategy) – Книга зі стратегії бізнесу, видана в 2005 році, автори: Кім Чан та Рене Моборн з Інституту Стратегії блакитного океану з INSEAD, європейської топ-бізнес-школи. Книга ілюструє бурхливе зростання і високу прибутковість компаній, які можуть генерувати продуктивні бізнес-ідеї, створюючи попит, що не існував раніше, на новому ринку («блакитний океан»), де практично відсутні конкуренти, замість того, щоб конкурувати з безліччю конкурентів на малоприбуткових ринках (« Червоний океан»). Базуючись на 15-річних дослідженнях, автори книги використовують як приклади 150 успішних стратегій на відрізку в 120 років серед 30 галузей, які втілили стратегію блакитного океану в реальність.
З використанням стратегії блакитного океану основна увага приділяється створенню нових ринків ще етапі розробки та вдосконалення продукції. Концепція, що застосовується в цьому випадку, формулюється таким чином, щоб спонукати менеджерів фокусуватися на створенні тих ринків, на які поки що ніхто не претендує, тобто не оспорюваних з іншими учасниками.
У більшості стратегічних моделей ставка робиться на досягнення конкурентних переваг, тобто основним у них є пошук відповіді на питання, як діяти краще за суперників. У моделі стратегії блакитного океану ідея випередження інших учасників ринку не є домінуючою. Навпаки, в ній наголошується на тому, що при створенні можливостей «блакитного океану» конкуренція нічого не означає. Під блакитними океанами в цьому випадку розуміються ринки, що ніким не оспорюються, діючи на яких компанія задовольняє нові потреби клієнтів. Для порівняння можна скористатися ідеєю «червоного океану», у «водах» якого суперники постійно діють так, щоб послабити одне одного.
| Стратегія Червоного океану | Стратегія блакитного океану |
|---|---|
|
|
Модель стратегії блакитного океану заохочує організацію діяти інноваційно та впливає на те, якою є основна ставка при розробці стратегії. Замість розглядати показники конкурентів як зразок, менеджери не замикаються в межах існуючих ринків, а намагаються знайти нові можливості, що дозволяють створювати нові цінності для споживачів. Не намагаючись обійти суперників, менеджери при цьому варіанті повинні активно розвивати свій бізнес і робити це таким чином, щоб запропонувати споживачам нові товари та послуги та освоювати нові ринкові простори.
Коли слід застосовувати модель блакитного океану
Стратегія блакитного океану надає процесу стратегічного управління більш виражену спрямованість. При застосуванні стратегії розвитку перше місце часто ставиться завдання випередження конкурентів. Такий підхід неминуче призводить до сценарію «червоного океану», у «водах» якого суперники постійно ведуть битви один з одним, через що слабшають самі. Для того, щоб при розробці стратегії фокусуватися на створенні «блакитних океанів», управлінська команда має отримати відповіді на чотири питання:
- Від яких факторів, які прийняті у галузі, насправді слід відмовитись?
- Які фактори слід суттєво послабити порівняно з прийнятими у галузі стандартами?
- Які фактори слід суттєво посилити щодо прийнятих у галузі стандартів?
- Які фактори з тих, що ніколи не застосовувалися в галузі, слід створити?
У ході цього процесу дуже важливо сфокусуватися насамперед на тому, що цінують споживачі, а не на конкурентів або ключові компетенції. Для цього краще розпочати з нуля. Отримавши відповіді на ці запитання, можна запропонувати абсолютно нову концепцію продукту або продуктів. Завдяки такому підходу світ може з’явитися так звана крива цінності, яка показує, чим саме цінність нового продукту відрізняється від цінності вже пропонованих на ринку товарів та послуг.
За допомогою описаного процесу можна створити два різновиди «блакитного океану», тобто ви можете запропонувати абсолютно нову галузь або розробити нові можливості для існуючої галузі, що призведе до розширення її стратегічних кордонів. Більшість «блакитних океанів» створюються саме такими
чином.
Як слід користуватися стратегією блакитного океану
Стратегія блакитного океану немає чіткої послідовності дій і тому реалізувати її практично не так просто. Однак цією стратегією можна скористатися для того, щоб надати певну спрямованість стратегічному розвитку (цього можна досягти, якщо отримати відповіді на перераховані вище питання). У будь-якому разі сутність стратегії блакитного океану визначають шість ключових принципів, які можна вважати керівними, і тому їх обов’язково треба враховувати при управлінні шістьма основними видами ризику, властивими, як правило, стратегії розробки нових продуктів, а саме дослідницькими ризиками, ризиками планування, ризиками збільшення масштабу виробництва, ризиками, пов’язаними з бізнес-моделями, організаційними та управлінськими ризиками.
Шість основних принципів, характерних для стратегії блакитного океану, у сукупності можна вважати керівництвом з її реалізації та користуватися ними під час створення неоспорюваних ринків. Давайте коротко розкриємо суть цих принципів:
- Окресліть межі ринку, т. е. виявите межі комерційно привабливих «блакитних океанів», у яких дослідницький ризик мінімальний.
- Приділіть підвищену увагу до загальної картини, а не до окремих показників; контролюйте ризики планування, чому допоможе сфокусованість на фактах.
- Вийдіть межі існуючого попиту; контролюйте ризик збільшення масштабів виробництва, навіщо потрібно викликати найбільший попит нову пропозицію.
- Виберіть правильну послідовність стратегічних кроків; зменшіть ризик, пов’язаний з бізнес-моделями, чого можна досягти, якщо зробити ставку на створення надійної моделі, орієнтованої на отримання довгострокового прибутку.
- Подолайте основні перешкоди організаційного характеру; зменште організаційний ризик, що виникає при реалізації стратегії блакитного океану.
- Увімкніть у стратегію питання її реалізації; Зосередьте увагу на мотиваційних аспектах і при реалізації стратегії блакитного океану використовуйте компетенції працівників, оскільки це допоможе усунути загрози управлінського ризику.
Висновок
Модель стратегії блакитного океану є теоретичною і для багатьох менеджерів може стати одкровенням. Водночас ця модель насамперед описує лише те, що треба зробити (на абстрактному рівні), але не показує, як це зробити. Інакше кажучи, ця модель і пов’язані з нею ідеї є описовими, а чи не предписывающими чи рецептурними. Більше того, приклади, згадані Кімом і Моборном як успішні інновації, пов’язані з цією ідеєю, розглядаються цими авторами через «призму блакитного океану» в цілому, а не ґрунтуються на більш суворих показниках цієї моделі.
Хоча Кім і Моборн зробили помітний і цінний внесок у літературу про стратегічний менеджмент, запропонованою ними моделлю мають користуватися далеко не всі компанії. Стратегія блакитного океану може бути прийнятною для багатьох компаній, але для інших кориснішими будуть інші стратегії, наприклад «швидкого проходу», лідерства з витрат, диференціації або фокусування. Звичайно, треба обов’язково відзначити важливе відкриття Кіма та Моборна в тому, що компанії можуть одночасно домагатися вартісної диференціації та низьких витрат.
