Зміст
Що таке стратегічний менеджмент?
Стратегічний менеджмент (Strategic Management) – управлінська діяльність, пов’язана з постановкою довгострокових цілей та завдань функціонування компанії з підтримкою взаємовідносин між нею та навколишнім середовищем, які дозволяють їй досягти своїх цілей, відповідають її внутрішнім можливостям та дозволяють і надалі сприймати зовнішні вимоги. Зі зростанням рівня нестабільності умов довкілля підвищується потреба у орієнтації на стратегічне управління.
Стратегічний менеджмент – це формулювання та реалізація основних цілей та ініціатив, що приймаються керівництвом компанії від імені її власників на основі аналізу ресурсів та оцінки внутрішнього та зовнішнього середовища, в якому функціонує організація.
Стратегічний менеджмент забезпечує загальне управління підприємством та включає визначення цілей організації, розробку політики та планів, спрямованих на досягнення цих цілей, а також подальше розподіл ресурсів для реалізації цих планів. Теоретики та практики у сфері менеджменту розробили безліч моделей та методів, що сприяють прийняттю стратегічних рішень в умовах складного конкурентного середовища. Стратегічний менеджмент не є статичним за своєю природою; моделі часто включають цикл зворотного зв’язку з метою контролю досягнутих результатів та інформування про наступний етап планування.
Майкл Портер визначає три принципи, що лежать в основі стратегії:
- створення «унікальної та цінної (ринкової) позиції»;
- створення компромісів шляхом вибору «чого робити»;
- створення «підганяння» шляхом узгодження дій компанії один з одним для підтримки обраної стратегії.
Корпоративна стратегія включає у відповідь ключове питання з погляду портфеля: «У якому бізнесі ми маємо бути»? Бізнес-стратегія включає відповідь на запитання: «Як ми конкуруватимемо в цьому бізнесі»? У теорії та практиці управління часто проводиться різницю між стратегічним управлінням та оперативним управлінням. Оперативне управління пов’язане насамперед із підвищенням ефективності та контролем витрат у межах, встановлених стратегією організації.
З формальної точки зору, стратегічний менеджмент (або стратегічне управління) – це обґрунтування та вибір перспективних цілей розвитку компанії та підвищення її конкурентоспроможності, їх закріплення у довгострокових планах, та розробка цільових програм, що забезпечують досягнення намічених цілей.
Можна також сказати, що стратегічне управління – це таке управління компанією, яке спирається на людський потенціал як на основу організації, орієнтує діяльність на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання та своєчасні зміни в організації, відповідно до змін навколишнього середовища та дозволяє досягати конкурентних переваг, що дозволяє компанії виживати та досягати своєї мети у довгостроковій перспективі.
Стратегічне управління включає пов’язані концепції стратегічного планування та стратегічного мислення. Стратегічне планування має аналітичний характер і відноситься до формалізованих процедур для отримання аналітичних даних, що використовуються як основа для стратегічного мислення, яке синтезує дані, що призводять до стратегії. Стратегічне планування також може посилатися на механізми контролю, використовувані реалізації стратегії після її визначення. Інакше кажучи, стратегічне планування відбувається навколо стратегічного мислення чи прийняття стратегії.
Історія
Термін «стратегічний менеджмент» було введено в науковий обіг на стику 60-70-х років. Існує думка, що стратегічне управління було відбити відмінність управління, здійснюваного на рівні, від поточного управління лише на рівні виробництва. Необхідність такого виділення була викликана насамперед змінами в умовах здійснення бізнесу. В якості провідної ідеї, що відображає сутність переходу до стратегічного менеджменту від оперативного менеджменту, з’явилася ідея необхідності перенесення центру уваги вищого керівництва на оточення для того, щоб відповідним чином і своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ньому, своєчасно відповідати на виклики зовнішнього середовища.
Основоположники теорії стратегічного менеджменту І. Ансофф, М. Портер, Дж. Пірс, Р. Робертсон, Дж. Хіггенс визначають стратегічне управління як діяльність з економічно ефективного досягнення перспективних цілей організації на основі довготривалого утримання конкурентних переваг та адекватного реагування на зміни зовнішнього середовища. Такі зміни можуть спричинити необхідність стратегічного маневру, перегляду цілей і коригування загального напряму розвитку. Відповідно, стратегічний менеджмент – це поєднання двох взаємодоповнюючих підсистем: стратегічного планування та оперативного управління у реальному масштабі часу.
Стратегічний менеджмент включає дії, пов’язані з реалізацією стратегії організації, а також оцінкою варіантів її реалізації, контролем виконання стратегічних планів: програм і проектів. Реалізація стратегії – це ключова частина стратегічного управління. Стратегія інноваційного розвитку є складовою загальної стратегії організації та реалізується методами стратегічного менеджменту.
Створено десять суттєво відмінних систем знань про стратегічне управління, що мають назви «Школи стратегічного менеджменту»:
- Школа дизайну – формування стратегії як процес осмислення.
- Школа планування – формування стратегії як формальний процес.
- Школа позиціонування – формування стратегії як аналітичний процес.
- Школа підприємництва – формування стратегії як процес передбачення.
- Когнітивна школа – формування стратегії як ментальний процес.
- Школа навчання – формування стратегії як процес, що розвивається.
- Школа влади – формування стратегії як процес ведення переговорів.
- Школа культури – формування стратегії як колективний процес.
- Школа довкілля — формування стратегії як реактивний процес.
- Школа зміни – формування стратегії як процес трансформації.
Зміст стратегічного менеджменту
Змістом стратегічного менеджменту є:
- визначення призначення та основних цілей бізнесу фірми;
- аналіз довкілля фірми;
- аналіз її внутрішньої обстановки;
- вибір та розробка стратегії на рівні стратегічної зони господарювання фірми;
- аналіз портфеля (для диверсифікованої фірми);
- проектування її організаційної структури;
- вибір ступеня інтеграції та систем управління;
- управління комплексом “стратегія – структура – контроль”;
- визначення нормативів поведінки та політик фірми в окремих сферах її діяльності;
- забезпечення зворотного зв’язку результатів та стратегії компанії;
- вдосконалення стратегії, структури, управління.
Основні етапи стратегічного менеджменту
Основними етапами стратегічного менеджменту є:
- визначення сфери бізнесу та розробка призначення організації;
- трансформація призначення у приватні довготривалі та короткострокові цілі діяльності;
- визначення стратегії досягнення цілей діяльності;
- розробка та реалізація стратегії;
- оцінка діяльності, стеження ситуації і запровадження коригувальних впливів.
Здатність до стратегічного менеджменту передбачає:
- моделювання ситуації;
- виявлення необхідності змін;
- розробку стратегії змін;
- використання надійних методів;
- Здійснення стратегії у життя.
Формулювання стратегії
Формулювання стратегії передбачає аналіз середовища, у якому функціонує організація, та був прийняття низки стратегічних рішень у тому, як компанія конкурувати. Формулювання закінчується цілим рядом завдань або цілей та заходів для їх досягнення організацією. Аналіз середовища включає три основні компоненти:
- Віддалене зовнішнє середовище, включаючи політичну, економічну, соціальну, технологічну, правову та екологічну обстановку.
- Галузева середовище, така як конкурентна поведінка суперників, здатність вести торгові відносини з покупцями/клієнтами та постачальниками, загрози від нових учасників у галузі та здатність покупців замінювати продукти.
- Внутрішнє середовище щодо сильних та слабких сторін ресурсів організації (тобто її персоналу, процесів та ІТ-систем).
Стратегічні рішення засновані на розумінні результатів оцінки середовища та є відповідями на стратегічні питання про те, як організація конкуруватиме, наприклад:
- Що таке бізнес-організації?
- Хто є цільовим клієнтом для продуктів та послуг організації?
- Де клієнти та як вони купують? Що вважається цінністю для клієнта?
- Які підприємства, продукти та послуги мають бути включені чи виключені з портфеля пропозицій?
- Яким є географічне охоплення бізнесу?
- Що відрізняє компанію від конкурентів у власних очах клієнтів та інших зацікавлених сторін?
- Які навички та можливості слід розвивати всередині фірми?
- Які важливі можливості та ризики для організації?
- Як компанія може розвиватись як на основі свого базового бізнесу, так і на основі нового бізнесу?
- Як фірма може підвищити цінність інвесторів?
Відповіді на ці та багато інших стратегічних питань призводять до стратегії організації та низки конкретних короткострокових та довгострокових цілей чи завдань та відповідних заходів.
(Див. Місія банку, Стратегія).
