Страхування експортних кредитів (export credit insurance) – страхування експортера продукції від ризику неплатежу з боку імпортера. Страхування експортних кредитів – різновид страхування, спрямованого зменшення або усунення кредитного ризику; включає страхування комерційних кредитів, що надаються постачальником покупцю, банківських позичок постачальнику або покупцю, зобов’язань та поруки за кредитом, довгострокових інвестицій, а також ряд специфічних видів страхування: валютних ризиків, від інфляції, витрат по вступу експортера на новий ринок і т.п. Усього при страхуванні експортних кредитів налічується до 50 окремих ризиків, що групуються як за економічною (банкрутство приватного покупця, відмова від платежу або прийняття товару, несплата боргу в обумовлений термін тощо), так і за політичною ознакою (війна, революція, заборона на платежі зарубіжних країн, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація, запровадження ембарго, неплатежі покупця, що є організацією, скасування імпортної ліцензії тощо.). Страхування експортних кредитів проводиться переважно державними страховими установами, що спеціалізуються у цій сфері, і навіть приватними страховими компаніями та асоціаціями, виконують допоміжні функції.
Мета страхування експортних кредитів – захист експортера в той момент, коли він у процесі продажу продукції (послуг) на умовах відкладених платежів (кредиту) залишається власником права на кредит і схильний до ризиків неплатежу. Виробник-експортер може продати продукцію або за умов попередньої оплати, або за кредитом. Обидві ці можливості мають вигоди та ризики. При продажу за умов передоплати прискорюється фінансовий цикл, проте різко знижується конкурентоспроможність. При продажу за кредитом (відкладений платіж) підвищується конкурентоспроможність, однак уповільнюється фінансовий цикл і до цього додається ризик фінансової неплатоспроможності покупців-імпортерів. Щоб уникнути ризику неплатоспроможності та протистояти високим витратам, пов’язаним із збільшенням фінансового циклу, експортери використовують страхування експортних кредитів. При цьому страховик бере на себе відповідальність оцінити імпортера (дебітора), тобто визначити рівень довіри йому, виконати всі необхідні операції з відшкодування кредиту та здійснити страхові виплати експортеру (кредитору) за застрахованими кредитами у разі настання страхового випадку.
Страхування експортних кредитів гарантує страхове покриття ризику остаточної повної або часткової втрати суми кредиту через неплатоспроможність дебітора (імпортера) у порядку та у строки, встановлені в полісі. У цьому власники кредитів (експортери) мають поширити страхове покриття усім своїх клієнтів (імпортерів) (принцип глобальності). Тільки суворе дотримання цього принципу дозволить страховику досягти рівноваги у страхових контрактах та уникнути такої ситуації, коли страхувальник не покриватиме ризик імпортера, якого вважає надійним. Страхова гарантія покриття визначається на основі присвоєння ступеня довіри кожному імпортеру, виходячи з максимальної межі страхових виплат за його контрактами. Страхувальник повинен мати дані про ступінь довіри щодо всіх імпортерів, яким він видає або має намір видати кредит. При оцінці ступеня довіри імпортеру страхувальник виходить із показників, що характеризують його фінансово-економічний стан та торгові потоки. Страховик залишає за собою право знизити або скасувати будь-який рівень довіри, повідомивши про це страхувальнику.
Страхове покриття не може бути 100%-ним, тому що страхувальник також бере участь у ризику втрати втраченої вигоди, у додаткових витратах на забезпечення юридичного захисту тощо. Термін дії кредиту з цього виду страхування має перевищувати 24 міс. У разі несплати застрахованого кредиту виникає шкода в одному з таких випадків: неплатежу де-юре (офіційне банкрутство) та неплатежі де-факто (непередбачене ускладнення фінансового стану). У будь-якому разі після закінчення 180 днів з дати закінчення кредиту таке продовження несплати вважається таким, що підлягає страховим виплатам.
Страхові компанії пропонують поліси страхування експортних кредитів через власну мережу, на основі угоди через асоціацію промисловців або через банки. При цьому банки також готові надавати експортерам фінансування під застраховані кредити на вигідніших умовах, оскільки в цьому випадку вони отримують право на участь у страхових контрактах. Продаж полісів через банки відбувається з допомогою тіснішого залучення банків цей процес у різних формах. Характерна така тенденція: банк набуває особливий поліс (поліс контрагента), у якому потім беруть участь усі клієнти банку шляхом оформлення додаткових полісів самим банком. Страхування експортних кредитів здійснюється обмеженою кількістю страховиків, переважно тими, хто застосовує страхування інвестицій.
Вигоди страхування експортних кредитів для експортера полягають у наступному:
- допомога спеціалістів з оцінки надійності потенційних партнерів при виході нових ринків;
- постійне спостереження за фінансовим станом іноземних клієнтів та своєчасне інформування про їхній фінансовий стан;
- можливість збільшувати кількість клієнтів та обсяг продажів;
- можливість підвищення конкурентоспроможності за рахунок застосування гнучкіших форм оплати (розстрочка платежу);
- можливість експортувати безпосередньо кінцевим споживачам, минаючи надійних оптовиків-посередників, що збільшує прибутковість операції.
