Страхування екологічних ризиків (екологічне страхування)
(environmental risk insurance) – вид страхування відповідальності підприємств за спричинені аваріями на виробництві забруднення та можливу подальшу деградацію навколишнього природного середовища, що є причиною втрати життя, здоров’я, працездатності громадян, втрати майна, недоотримання прибутку та інших збитків.
До аварійного забруднення навколишнього середовища зазвичай відносять викиди (скиди) шкідливих речовин, що відбулися в результаті аварійної (катастрофічної) події в атмосферу (гідросферу), розосередження цих речовин у грунті (воді), шуми, радіацію, вібрацію, температурні зміни та інші негативні ефекти, значно перевищують для даної території та часу фоновий чи нормативний рівень. До аварійних забруднень, як правило, відносять:
- постійні забруднення, зумовлені характером технологічного процесу, у межах встановлених лімітів (нормативів);
- надлімітні разові забруднення, що не тягнуть за собою видимих збитків, за які згідно з чинним природоохоронним законодавством на їх винуватців накладаються штрафні санкції;
- забруднення, спричинені недбалістю в роботі, навмисними злочинами, що призвели до аварії;
- забруднення, спричинені форс-мажорними обставинами (війною, путчами тощо).
Мета страхування екологічних ризиків – формування взаємної економічної зацікавленості страхувальників та страховиків у зниженні ризику аварійного забруднення навколишнього середовища та пошук додаткових джерел фінансування природоохоронних заходів. Воно може здійснюватись як на добровільній, так і на обов’язковій основі. У цьому обов’язкове страхування зазвичай передбачає можливість віднесення страхових внесків на виробничі витрати і цим звільняє підприємства від сплати податків із цієї суми. Страхування екологічних ризиків виникло у 60-ті роки. ХХ ст. у Німеччині, потім у Японії, Франції, Нідерландах, Швеції, Великій Британії та низці інших країн в основному у формі страхування майнової відповідальності власників потенційно небезпечних об’єктів.
При цьому до середини 70-х років. під страховий випадок підпадало і постійне надходження шкідливих речовин у довкілля під час штатної виробничої діяльності. Майнова відповідальність за збитки, заподіяні третім особам забрудненням навколишнього природного середовища, викликаним виробничими аваріями, у розвинених країнах передбачається нормами цивільного права. Ці норми визначені законодавством про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди навколишньому середовищу, що передбачає єдиний страховий ступінь захисту шляхом охоплення обумовлених у законі або його застосування видів ризику для навколишнього середовища. Законом також визначаються перелік забруднюючих речовин, класифікація збитків (прямих та непрямих), порядок визначення їх розмірів та відшкодування та інші аспекти страхування.
Страхування екологічних ризиків ґрунтується на чинних нормах природоохоронного законодавства тієї чи іншої держави. Його основна мета, як правило, полягає в тому, щоб покрити страхувальнику збитки, пов’язані з необхідністю відшкодування третім особам збитків, які вони зазнали внаслідок деградації або забруднення навколишнього середовища, які стали наслідком діяльності страхувальника. Страхувальником може бути як юридичні, і фізичні особи. До обсягу страхового покриття можуть входити як прямі, і непрямі збитки, пов’язані із заподіянням шкоди здоров’ю та власності третіх осіб; відшкодовуються також судові витрати та витрати, вироблені страхувальником з метою зменшення розмірів збитку.
Нерідко відповідальність за цими видами настає навіть у тому випадку, коли страхувальник буває невинним у забрудненні навколишнього середовища, достатньо лише довести небезпеку обладнання для навколишнього середовища (тобто діє принцип обов’язковості відшкодування збитків незалежно від ступеня провини — для джерел підвищеної небезпеки). Це з особливостями національного екологічного законодавства тих чи інших країн. У той же час страховики, як правило, включають в об’єм свого покриття лише випадки деградації та забруднення навколишнього середовища, пов’язані з будь-якими аваріями, крім запланованих викидів, а також збитків, пов’язаних з навмисними діями страхувальника. Страхування екологічних ризиків може бути пов’язане з можливістю великих виплат страхового відшкодування за один страховий випадок, тому нерідко його умови обумовлюють граничний розмір виплат.
