Страхування (insurance) — економічні відносини щодо створення спеціальних грошових фондів із внесків фізичних та юридичних осіб та подальшого використання цих фондів для відшкодування тим же чи іншим особам шкоди (шкоди) при настанні різних несприятливих подій у їхньому житті та діяльності, а також для виплат в інших , визначених законом чи договором, випадках.
Страхування — юридичний контракт, відповідно до якого страховик (insurer) зобов’язується виплатити певну суму іншій стороні – застрахованій (insured) у разі, якщо відбудеться певна подія (названа ризик; небезпека) і внаслідок цього застрахована сторона зазнає збитків. Застрахована сторона відповідно до контракту зобов’язується виплачувати певну суму, яка називається страхова премія/внесок (premium), або одноразово, або через регулярні проміжки часу. Щоб страховий контракт мав законну силу, застрахований повинен мати інтерес, що страхується (insurable interest). Зазвичай слово «insurance» («забезпечення гарантій») використовується для визначення подій, які можуть статися, а можуть і ні (наприклад, пожежа), тоді як слово «assurance» («забезпечення впевненості») використовується для позначення події (наприклад , смерті), яке неминуче колись та настає.
У договорі страхування страховик отримує фіксований платіж, або премію, від застрахованої особи та у відповідь бере на себе зобов’язання здійснити платежі, якщо відбудуться певні події. При страхуванні життя подією, з приводу якого виробляється страхування, є смерть застрахованої особи або те, що вона чи вона доживе до певного обумовленого віку. При страхуванні від пожежі та крадіжки подією, з приводу якої провадиться страхування, є збитки для власності застрахованого. При страхуванні автомобілів подією, у зв’язку з яким здійснюється страхування, є збитки від пожежі, крадіжки чи збитки третіх осіб, тобто. будь-якої людини, крім застрахованої та страхувальника. При страхуванні від хвороб подією, з приводу якої здійснюється страхування, є витрати на медичне обслуговування та охорону здоров’я та/або втрата доходів через слабке здоров’я.
У будь-якому договорі страхування застрахований обмінює “одне зло на інше”. За відсутності страхування великий шанс великої шкоди. Страхування передбачає невеликі збитки у розмірі страхової премії, якщо подія не відбулася, а в іншому випадку – якщо обумовлена сума виявилася недостатньою. Страхувальник виробляє протилежний обмін, приймаючи він новий ризик заради отримання премії. Страхувальники прагнуть прийняти на себе такий ризик із двох причин. Одна з них полягає в тому, що особи можуть бути нейтральними по відношенню до ризику (risk-neutral) або не схильні до ризику (risk-averse), меншою мірою, ніж ті особи, яких вони страхують. Інший фактор, який спонукає страхувальників прийняти на себе ризики, полягає в тому, що якщо вони приймуть на себе ряд значною мірою незалежних ризиків одного і того ж загального типу, то пропорційна дисперсія їх доходів буде меншою, ніж середня величина індивідуальних ризиків, які вони взяли він. Отже, страхування як знижує загальний ризик, і переносить ризик тих, хто має порівняльну перевагу щодо ризиків.
У страхуванні обов’язкова наявність двох сторін:
- спеціальної державної, акціонерної, взаємної та іншої організації, що відає створенням та використанням відповідного фонду, – страховика;
- підприємств, організацій та громадян, які вносять у названий фонд встановлені платежі, – страхувальників.
Крім того, учасниками страхових відносин можуть виступати застрахований вигодонабувач (особа, призначена для отримання страхової суми), інші треті особи, яким завдається шкода (збитки) діями страхувальника.
Фонд, створюваний у вигляді страхування, одна із видів страхового фонду. Характерні риси страхування:
- цільове призначення акумульованих коштів, які витрачаються лише на покриття втрат (надання допомоги) у заздалегідь обумовлених випадках;
- ймовірнісний характер відносин, оскільки заздалегідь невідомо, коли настане відповідна подія, якою буде його сила і кого зі страхувальників вона торкнеться;
- особлива повернення коштів, тому що вони призначені для виплати всієї сукупності страхувальників (але не кожному страхувальнику окремо).
Сутність страхування найбільш явно виявляється у його історично первісної розкладальної системі. Її вихідним моментом було формування фонду, а виникнення збитку в одного чи кількох власників майна. Збиток потерпілим особам покривався за рахунок подальшого збирання грошей з інших осіб, тобто здійснювався колективний розподіл (розклад) збитків. Ця система могла бути ефективною лише за відносно невеликих збитків та використання серед осіб, пов’язаних між собою спільною діяльністю. Згадки про таку систему відносяться до давнини і пов’язані з торговими караванами (Вавилонія, Палестина, Фінікія, Стародавня Греція). У VIII-IX ст. н.е. при організації гільдійської та цехової взаємодопомоги відбувається поступовий перехід до системи страхування, що базується на попередньому внесенні страхових платежів та відшкодуванні збитків за рахунок створеного фонду.
Поступово страхування стає методом організації взаємодопомоги, а й сферою підприємницької діяльності. Останнє особливо утвердилося зі створенням акціонерних товариств, починаючи з 2-ї пол. XVII ст. Проведене цими товариствами страхування стало переважним у ХІХ ст. Але суть страхування, що виражається у розподілі збитків, залишається такою самою і характеризується лише складнішим механізмом та широким спектром розподільних відносин. Страхування проводиться переважно у грошової формі, хоча певних стадіях розвитку воно мало також натуральну форму.
Сучасне страхування можна класифікувати за декількома ознаками. Перший — розподіл на дві сфери: некомерційне і комерційне. Некомерційне страхування включає: соціальне страхування, обов’язкове медичне страхування та взаємне страхування. Комерційне страхування — первинне страхування, страхування та перестрахування. Кожна галузь регулюється своїм законодавством.
В основі класифікації страхування за галузями (особисте, майнове та відповідальність) лежать різні об’єкти страхування. Особисте страхування має справу з майновими інтересами, пов’язаними з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника чи застрахованої особи. Майнове страхування виражає інтереси страхувальника чи інші особи, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. Страхування відповідальності відображає інтереси, зумовлені відшкодуванням страхувальником заподіяної їм шкоди (шкоди) фізичній чи юридичній особі. Кожна галузь страхування поділяється на підгалузі, останні — на види.
Спочатку страхові відносини виникли у зв’язку з різними несприятливими явищами природного характеру. З розвитком суспільства страхування поширюється на події, зумовлені виробничою діяльністю людей, розвитком техніки, технології, транспортних засобів тощо. Страхування у різних галузях громадського виробництва та обігу охоплює як загальні, так і специфічні ризики, тягнеться на притаманні кожній галузі матеріальні цінності та відносини людей. У зв’язку з цим склалася своєрідна «виробнича» класифікація:
- авіаційне страхування;
- автотранспортне страхування;
- морське страхування;
- страхування будівельно-монтажних ризиків;
- сільськогосподарське страхування (основу його становить страхування сільськогосподарських культур, страхування тварин);
- страхування підприємницьких ризиків;
- страхування інвестицій;
- страхування банківських ризиків;
- страхування електронної техніки та ін.
Страхування, яке враховує специфіку галузі, називається комплекснимУ ньому об’єднуються види страхування майнового, особистого та відповідальності.
Широко використовується практично класифікація за видами ризиків, які пов’язані з галузями виробничої діяльності, наприклад страхування вогневих ризиків, страхування атомних ризиків, страхування екологічних ризиків.
Щодо особистого страхування часто використовується розподіл на ризикові види та накопичувальні. До перших відносяться:
- страхування від нещасних випадків;
- страхування у разі хвороби;
- страхування у разі інфікування СНІДом;
- страхування спортсменів тимчасово змагань тощо.
У розряд накопичувальних (ощадних) включаються деякі види страхування життя:
- страхування на дожити (страхувальника або застрахованого);
- страхування ануїтету тощо.
Однак ці види страхування не виключають ризик страховика здійснювати виплати за різних умов та ризик страхувальника (застрахованого) отримувати ці виплати протягом тривалого чи короткого терміну. Без ризику немає місця страхування, але характер і ступінь ймовірності ризику суттєво різняться.
За формами проведення виділяють:
- обов’язкове страхування, яке здійснюється на основі законодавства;
- добровільне страхування, що базується на добровільному укладанні відповідних договорів між страховиками та страхувальниками.
Залежно від характеру договорів та складу їх учасників розрізняють:
- колективне (групове) страхування;
- індивідуальне страхування.
Остання класифікація, зазвичай, належить до особистого страхування: при колективному страхуванні підприємства (організації) укладають власним коштом договори страхування своїх працівників (всіх чи якихось їх частини); при індивідуальному договорі укладається з конкретною фізичною особою.
Страхування — організаційно-правовий метод здійснення страхування будь-якого об’єкта, коли договір щодо нього укладається страхувальником із кількома страховиками одночасно.
Особливе місце у системі страхових відносин займає перестрахування, тобто страхування одним страховиком (перестрахувальником) ризику виконання частини своїх зобов’язань перед страхувальником в іншого страховика (перестрахувальника). Перестрахування є по суті вторинним страхуванням, оскільки захищає страхову компанію, яка прийняла великий ризик і може виявитися не в змозі відшкодувати збитки у разі страхового випадку. Отже, у перестрахуванні відображаються й інтереси страхувальників, які опосередковано виступають третьою стороною перестрахувальних договорів. Вторинність перестрахувальних відносин не применшує їхньої значущості, а характеризує лише послідовність операцій з прийняття ризику та його подальшого розміщення на страховому (перестрахувальному) ринку. Без перестрахування практично неможливо страхувати великі дорогі об’єкти та проводити страхування від масових та катастрофічних ризиків.
