Страхувальник (insured) – фізична чи юридична особа, яка укладає зі страховиком на добровільній основі або відповідно до законодавства договір страхування.
За окремими видами обов’язкового страхування зазначені у яких особи є страхувальниками з закону, тобто укладання договору. Страхувальник має право укладати договори про страхування третіх осіб (застраховані та ін.) на їх користь, замінювати останніх на свій розсуд, письмово повідомивши про це страхову організацію (компанію, суспільство).
У майновому страхуванні страхувальником може бути:
- власник майна;
- особа, якій майно належить на правах господарського відання, оперативного чи довірчого управління;
- особа, яка прийняла майно в оренду, лізинг, перевезення, заставу, іпотеку, на зберігання, комісію, продаж та інших цілей.
У разі смерті страхувальника його права та обов’язки переходять до особи, яка прийняла це майно у порядку спадкування. В інших випадках права та обов’язки страхувальника переходять до нового власника за згодою страхової організації, якщо інший порядок не передбачено договором чи законом.
У особистому страхуванні страхувальниками є дієздатні громадяни, які застрахували себе, інших (наприклад, дітей), і навіть організації, які застрахували своїх працівників. У разі смерті страхувальника-фізичної особи, яка уклала договір на користь третьої особи, за згодою останньої до цієї особи переходять відповідні договірні права та обов’язки.
У страхуванні відповідальності страхувальником виступає фізична чи юридична особа, яка передає страховику на основі закону або договору свої обов’язки щодо відшкодування збитків (шкоди) третім особам, які можуть виникнути внаслідок будь-якої діяльності страхувальника, володіння ним майном тощо.
При реорганізації страхувальника, що є юридичною особою, його права та обов’язки з будь-якого виду страхування переходять до правонаступника за згодою страховика.
Страхувальник зобов’язаний:
- при укладанні договору страхування повідомити страхову організацію про всі відомі йому обставини, що мають суттєві значення для оцінки страхового ризику та встановлення відповідного страхового тарифу;
- своєчасно та повністю сплатити страховий внесок (одноразово або частинами в обумовлені терміни).
Страхувальник має право отримати страхову виплату у разі настання страхового випадку або забезпечити її отримання застрахованою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування. Для цього страхувальник повинен повідомити страховика у визначені терміни про подію, що відбулася, і вжити розумних і доступних у сформованих обставинах заходів, щоб зменшити можливі збитки. Страхувальник може мати також інші права та обов’язки, що випливають із законодавства, правил страхування та конкретних умов укладеного договору.
У соціальному страхуванні страхувальником виступає організація, яка здійснює встановлені законодавством відрахування на Фонд соціального страхування.
В обов’язковому медичному страхуванні страхувальниками є: для працюючого населення – організації, установи незалежно від форм власності та організаційно-правових форм діяльності, а також інші суб’єкти господарювання; для непрацюючого населення – органи державного управління та органи місцевого самоврядування. Страхувальниками у добровільному медичному страхуванні можуть виступати громадяни та юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми.
Світова практика характеризується детальним описом прав та обов’язків страхувальника, при цьому в одних країнах пріоритет надається законодавчому регулюванню основних умов договору страхування, а в інших надана велика свобода договірним відносинам сторін.
