Страховик

Страховик (insurer) – страхова організація, юридична особа, створене для здійснення страхової діяльності та яка отримала на неї ліцензію в установленому законодавством порядку. Страховиками є страхові організації, що діють на комерційній основі (страхові компанії, страхові товариства тощо) та некомерційні організації (товариства взаємного страхування).

Страховик може мати будь-яку організаційно-правову форму, передбачену законодавством. Багато страхових організацій функціонують у вигляді акціонерних товариств. Страховик, створюваний як комерційної страхової організації, щоб одержати ліцензії повинен мати оплачений статутний капітал не нижче встановленого законом рівня.

Ліцензія на здійснення страхової діяльності видається органом виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю на підставі заяви з додатком: установчих документів, свідоцтва про реєстрацію, довідки про розмір оплаченого статутного капіталу, економічного обґрунтування страхової діяльності, правил щодо видів страхування, що ліцензуються, розрахунків страхових тарифів, відомостей про керівників страхової організації та їх заступників.

У ліцензії вказуються конкретні види добровільного та обов’язкового страхування, які страховик має право здійснювати. У разі ліцензування окремих видів обов’язкового страхування (в т.ч. медичного) передбачено додаткові вимоги.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути виробнича, торгово-виробнича і банківська діяльність. Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових агентів та страхових брокерів. Для страхування високоцінних об’єктів, захисту від особливо небезпечних ризиків, страховики створюють страхові пули.

Обов’язки та права страховика визначаються законом або договором страхування; Головний з обов’язків – забезпечити своєчасну та повну страхову виплату, передбачену відповідними умовами страхування. При укладанні договору страхування та в період його дії страховик має право зробити за свій рахунок страхову оцінку об’єкта страхування: огляд майна та експертизу його дійсної вартості, медичне обстеження страхованої особи для визначення стану її здоров’я.

Під час визначення розміру страхового внеску страховик має право застосовувати розроблені ним страхові тарифи з урахуванням об’єкта страхування та страхового ризику, від якого проводиться страхування.

Страховик не має права розголошувати отримані ним внаслідок своєї професійної діяльності відомості про стан здоров’я, а також майновий стан страхувальника, застрахованої особи, вигодонабувача. За порушення таємниці страхування страховик несе передбачену законодавством відповідальність.

Для забезпечення виконання прийнятих страхових зобов’язань страховики у порядку та на умовах, встановлених законодавством, утворюють із отриманих страхових внесків необхідні для майбутніх страхових виплат страхові резерви з особистого, майнового страхування та страхування відповідальності. У порядку страховики вправі створювати резерви на фінансування заходів із попередження нещасних випадків, втрати чи пошкодження застрахованого имущества. Такі страхові резерви не підлягають вилученню до бюджету та позабюджетних фондів.

З доходів, що залишаються після сплати податків і що надходять у розпорядження страховиків, можуть утворювати фонди, необхідних забезпечення їх діяльності.

Страховик має право інвестувати або іншим чином розміщувати страхові резерви та інші кошти, а також видавати позички страхувальникам, які уклали договори особистого страхування, у межах страхових сум за цими договорами.

Для забезпечення своєї платоспроможності страховики зобов’язані дотримуватися нормативних співвідношень між активами та прийнятими ними страховими зобов’язаннями. Методика розрахунку цих співвідношень та його нормативні розміри встановлюються органом виконавчої влади з нагляду над страховою деятельностью. Страховики, які прийняли зобов’язання в обсягах, що перевищують можливості їх виконання за рахунок власних коштів та страхових резервів, зобов’язані застрахувати у перестрахувальників ризик виконання відповідних зобов’язань. Розміщення страхових резервів має здійснюватися страховиком на умовах диверсифікації, повернення, прибутковості та ліквідності.

Страховик має право:

1. у разі настання страхового випадку при необхідності призначати та проводити експертизу для перевірки настання страхового випадку;
2. перевіряти документи з обліку та перерахування страхових внесків (обов’язкових платежів), а також документи, пов’язані із виплатою страхового забезпечення;
3. не приймати до заліку Витрати обов’язкове соціальне страхування, вироблені з порушенням законодавства;
4. стягувати зі страхувальників у порядку, встановленому законодавством, недоїмки за страховими внесками, а також накладати штрафи, нараховувати пеню та здійснювати інші нарахування відповідно до законодавства;
5. звертатися в установленому законом порядку до арбітражного суду із заявою про визнання страхувальника неспроможним (банкрутом) у зв’язку з невиконанням ним обов’язку щодо сплати страхових внесків (обов’язкових платежів);
6. надавати страхувальникам відстрочення сплати страхових внесків (обов’язкових платежів) у встановлених законами випадках;
7. здійснювати соціальне страхування осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, на умовах, що визначаються законами про конкретні види обов’язкового соціального страхування;
8. звертатися до суду з позовами про захист своїх прав та відшкодування заподіяної шкоди, у т.ч. пред’являти регресні позови про відшкодування понесених витрат.

Як страховик можуть виступати територіальні фонди обов’язкового медичного страхування, коли воно здійснюється безпосередньо цими фондами без участі страхових компаній. У соціальному страхуванні страховиком є ​​позабюджетний фонд соціального страхування.

У світовій практиці є певні відмінності у вимогах до створення та діяльності страховиків:

• законодавче встановлення організаційно-правової форми страховика – акціонерні товариства, товариства взаємного страхування та державні підприємства;
• розподіл страховиків за спеціалізацією на дві групи – такі, що проводять тільки страхування життя та інші види страхування;
• різні мінімальні розміри статутного капіталу;
• обмеження чи повна свобода діяльності іноземних компаній;
• порядок видачі ліцензій на страхову діяльність, контроль за нею та ін.

Про права та обов’язки страховиків дивись Абандон, Регрес, Страхове застереження, Суброгація, Управління страховим ризиком.