Страховий поліс (свідоцтво) (insurance policy) – одна з письмових форм договору страхування. Страховий поліс – документ, що визначає правила страхування та умови страхового договору, в якому зазначаються розміри виплачуваної допомоги та необхідних страхових внесків.
Страховий поліс, підписаний страховиком, вручається страхувальнику виходячи з його заяви. Прийняття страхувальником страхового полісу підтверджує його згоду укласти договір страхування на запропонованих страховиком умовах.
Законодавець дозволяє страховикам застосовувати розроблені ними чи об’єднаннями страховиків стандартні форми страхового полісу з окремих видів страхування. Звичками ділового обороту у страхуванні вироблено безліч форм страхового полісу:
- генеральний поліс — поліс, згідно з яким страхувальник зобов’язується постійно страхувати у страховика на подібних умовах протягом певного терміну різні партії однорідного майна (товарів, вантажів тощо), які вони надсилають або надсилають протягом певного терміну, а страховик — виплатити страхове відшкодування за все збитки у майні страхувальника, у тому числі за те, що не було вчасно заявлено страховику;
- поліс валютований – поліс, застосовуваний у морському страхуванні, виписується із зазначенням страхової суми;
- поліс невалютований — поліс, у якому зазначено лише найвищу можливу межу страхової суми;
- поліс договірний поліс, що засвідчує страхування з моменту укладання договору страхування до моменту отримання першого страхового внеску;
- поліс відкритий — поліс, що засвідчує страхування повторюваних ризиків протягом встановленого терміну або за певним контрактом (за формою відкритий поліс схожий на генеральний, але в ньому обумовлюється не загальний обсяг зобов’язань страховика за страховими виплатами, а лише їх обсяг щодо кожного відправлення вантажу або вантажів, складованих у одному місці в очікуванні відправлення);
- поліс таксований — поліс, у якому зазначається заздалегідь (при укладенні договору страхування) погоджена оцінка вартості застрахованого майна.
Крім перерахованих форм, є й інші, наприклад, спеціальні форми полісів, спеціально розроблених страховими брокерами. Оскільки страховий поліс призначений служити доказом укладання страхового договору, він повинен містити всі його суттєві елементи:
- найменування страховика, страхувальника;
- вказівку об’єкта страхування;
- вказівку ризику, від якого полягає страхування, або події, у разі якої страховик зобов’язується виплатити одноразово або виплачувати періодично обумовлену страхову суму;
- початок та кінець страхового покриття (період дії договору страхування);
- страхову суму;
- внески (премія), строк та місце їх сплати.
За окремими видами страхування можуть бути встановлені також інші обов’язкові умови, які повинні бути включені в страховий поліс.
У полісі також має бути посилання на чинні правила страхування. За окремими видами страхування діють типові форми полісів. Наприклад, форми полісу щодо обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Страховий поліс може бути іменним, на пред’явника і без вказівки особи, якій має бути здійснена страхова виплата. Страховий поліс може бути переданий іншій особі, при цьому страховик має право скористатися проти власника полісу всіма запереченнями, які він має проти страхувальника. За загальним правилом зміст страхового поліса не може заперечуватися свідченнями. Як виняток свідчення допускаються у разі виявлення невідповідності змісту дійсному стану речей (наприклад, неправильно зазначено ім’я страхувальника), а також для підтвердження або спростування обставин, що не увійшли до договору, але мають важливе значення для його виконання.
