Страховий брокер (insurance broker) – юридична або фізична особа, зареєстрована в установленому порядку як підприємця, яка здійснює посередницьку діяльність зі страхування від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика (у договорах перестрахування).
За своїм статусом страховий брокер є агентом-представником страхувальника і повинен підшукати йому компанію (групу компаній), яка має бути фінансово стійкою та забезпечувати оптимальні умови страхування за обсягом відповідальності та розміром ставок платежів. При настанні страхового випадку страховий брокер повинен допомогти страхувальнику отримати відшкодування. Водночас він отримує комісію від страховика, несе перед ним відповідальність за сплату страхувальником страхових внесків (премії).
Завдання страхового брокера у тому, щоб підібрати для страхувальника оптимальний варіант серед запропонованих страховиками. Страхові брокери не тільки допомагають вибрати страхову компанію та наявні типові продукти, але й можуть допомогти клієнту сформулювати завдання для страхових компаній або навіть розробити індивідуальний страховий продукт, після чого страховий брокер повинен знайти страхові компанії, які могли б укласти такий договір страхування на індивідуальних умовах. Крім цього, завдання страхового брокера входить супровід клієнта при настанні страхових випадків. Саме в цій частині страхові брокери найсильніше відрізняються від агентів страхових компаній, завдання яких входить виключно продаж страхового продукту. Саме за це страхувальник і платить комісію брокеру. Брокер містить штат співробітників, експертів, які відслідковують зміни страхового ринку, завдяки чому знають, що саме запропонувати клієнту. Багато страховиків проводять спеціальне навчання для існуючих на ринку страхових брокерів для того, щоб ті краще знали їхні продукти.
Страховий брокер є представником страхувальника, а чи не страховика, у міжнародній практиці не несе юридичної відповідальності перед страховиком, що виключає моральної відповідальності. Страховий брокер також не повинен гарантувати платоспроможність страховика (перестраховика) і не несе відповідальності за оплату збитків та повернення премії. Якщо страховий брокер при виконанні своїх обов’язків допустив недбалість, внаслідок якої завдано шкоди страхувальнику, останній має право вимагати від страхового брокера відшкодування збитків. Звичайним способом гарантувати відповідальність страхового брокера є поліс страхування професійної відповідальності. Оплата послуг страхового брокера провадиться у вигляді комісії. Також, у практиці страхування зустрічається оплата страхувальником конкретних процесів страхового брокера як твердого гонорару (fee).
Під брокерською комісією розуміють винагороду на користь брокера за послуги, що виплачується з премії, призначеної страховикові. При цьому розмір комісії, яку брокеру виділяє страхова компанія, може досягати дуже значних величин, оскільки при розрахунку вартості страхового договору, укладеного через брокера, страховик може враховувати власні витрати на пошук клієнта та оформлення угоди. Європейське законодавство, яке регулює діяльність страхових посередників, містить поняття розумного розміру винагороди страхового посередника, який встановлюється залежно від виду страхування.
У деяких країнах через страхового брокера укладаються договори щодо більшості видів страхування, в інших — лише щодо страхування великих, нових та маловідомих ризиків. Інститут страхових брокерів особливо розвинений у Великій Британії.
Перестрахувальний брокер розміщує ризик, що передається в перестрахування, між компаніями, готовими прийняти його на свою відповідальність у певній частці. Зі зростанням страхових та перестрахувальних операцій роль брокерів на страховому ринку значно підвищується.
