Страхові збитки (страхові збитки) — втрати страхувальника у грошовій формі внаслідок страхового випадку, що підлягають відшкодуванню страховиком у разі дії відповідного договору страхування. У майновому страхуванні відшкодовується збитки, завдані страхувальником; у страхуванні відповідальності – збиток, заподіяний страхувальником третій особі.
Вітчизняна практика розрізняє прямий (що підлягає відшкодуванню збитки, що виражаються у безпосередній зміні стану застрахованого майна) та непрямий (прихований) збиток.
Прямий страховий збиток виражається в загибелі (ушкодженні) майна або його знеціненні, у витратах страхувальника з порятунку майна і приведення його в порядок після стихійного лиха або інші події і постає як первинна шкода, що реально спостерігається.
Непрямі страхові збитки є наслідком загибелі (пошкодження) майна або неможливості його використання після страхового випадку та виступає похідним від прямої шкоди. Виявляється у вигляді неотриманого доходу через перерву у виробництві внаслідок руйнування основних фондів підприємства, і навіть додаткових витрат, необхідні налагодження виробничої діяльності. Непрямий страховий збиток має опосередкований характер, його розмір часто перевищує прямий страховий збиток. Непряма страхова шкода може бути включена в відповідальність зі страхування майна, а може бути предметом спеціальних видів страхування.
Визначення страхових збитків здійснюється залежно від:
- рівня страхового забезпечення, що встановлюється стосовно прийнятої під час страхування оцінки вартості майна;
- співвідношення страхової оцінки та дійсної вартості застрахованого майна;
- системи страхової ответственности.
Розширення обсягу страхового покриття шляхом розширення переліку страхових ризиків призводить до зменшення кількісної різниці між фактичними збитками та страховими збитками. Разом з тим при розширенні страхового покриття виключаються дрібні втрати, що не суттєво впливають на економічне становище страхувальників, що дозволяє знизити страхові тарифи. Таким широко використовується методом є застосування франшизи.
Закордонна страхова практика розрізняє збитки: легковимірні (специфічні) (наприклад, медичні витрати) та загальні — фізичні та моральні страждання, збитки як покарання (еквівалентний розміру компенсації, яку винна сторона повинна виплатити). Заявлені страхувальником претензії щодо збитків приймаються страховиком, якщо вони виникли внаслідок страхового випадку.
В особистому страхуванні замість поняття «збитки» (збитки) використовується поняття «завдана шкода». Розрахунок суми збитків, що підлягає відшкодуванню внаслідок настання страхового випадку, врегулювання збитків, як правило, провадить страховик або за його вказівкою аджастер, аварійний комісар чи інший експерт. У цій роботі також може брати участь страховий брокер. Підставою для розрахунку суми збитків є заява страхувальника на підставі укладеного із страховиком договору страхування. Неодмінною умовою врегулювання збитків є визнання страховиком факту наступу страхового випадку.
Визначення розміру збитків за окремими видами страхування майна та категоріями страхувальників має специфічні особливості. Кількість та вартість майна, що було на момент настання страхового випадку, визначають за даними бухгалтерського обліку та звітності на підставі первинних прибуткових та видаткових документів (платіжних вимог, рахунків-фактур, накладних, книг залишків товарно-матеріальних цінностей тощо), інвентаризаційних залишків матеріалів, що не використовуються. Якщо бухгалтерські книжки, картки, первинні документи знищені, вартість майна визначають виходячи з затверджених у порядку товарно-матеріальних звітів матеріально відповідальних осіб, складених у зв’язку зі страховим випадком. В окремих випадках кількість та вартість майна можуть визначатися і розрахунковим шляхом (тобто за кількістю та розміром тари, за кількістю залишків майна, виходячи з обсягів приміщення, в якому воно знаходилося).
Врегулювання збитків може бути здійснено за відновлювальною вартістю майна. І тут у калькуляцію вносять витрати на відновлення (ремонту) лише застрахованого майна до стану, у якому перебувало досі настання страхового випадку. У калькуляцію збитків зазвичай включають розумні витрати на порятунок застрахованого майна та мінімізації збитків. Вартість складання кошторису та витрати на експертизу, необхідну для оцінки розміру збитків, а також оплати роботи запрошених фахівців включають у вартість відновлення об’єкта та враховують при врегулюванні збитків.
