Стягнення податку (tax recovery) – примусове стягнення податку з платника податків (платника зборів) у разі несплати або неповної сплати податку (збору) у встановлений законодавством строк шляхом звернення стягнення на кошти платника податків або податкового агента, що перебувають на рахунках у банку .
Стягнення податку з організацій провадиться у безперечному, а з фізичних осіб – у судовому порядку. Наявність в платника податків недоїмки з податків (зборів і пеням), тобто. невиконання або неналежне виконання ним обов’язку зі сплати податку є підставою для прийняття податковим органом рішення про стягнення податку та направлення платнику податків за місцем обліку письмового повідомлення – вимоги про сплату податку.
Вимога про сплату податку має містити відомості про суму заборгованості з податку, розмір пені, нарахованої на момент спрямування вимоги, термін сплати податку, встановлений законодавством про податки та збори, термін виконання вимоги, а також заходи щодо стягнення податку та забезпечення виконання обов’язку з сплати податку , які будуть застосовані у разі невиконання цієї вимоги платником податків.
Рішення про стягнення податку приймається після закінчення терміну, встановленого для виконання обов’язку зі сплати податку, але не пізніше ніж за 60 днів після закінчення терміну виконання вимоги про сплату податку. Після закінчення 60-денного терміну недоїмка з податків може бути стягнута з організацій у судовому порядку та податковий орган має право звернутися до суду з позовом про стягнення з платника податків або податкового агента, які належать до сплати сум податку.
Стягнення податку за рішенням податкового органу провадиться шляхом направлення до банку, в якому відкрито рахунки платника податків або податкового агента, інкасового доручення (розпорядження) на списання та перерахування до відповідних бюджетів (позабюджетних фондів) необхідних коштів з рахунків платника податків або податків. Інкасове доручення (розпорядження) податкового органу містить вказівку на рахунки платника податків або податкового агента, з яких має бути здійснено перерахування податку, та суму, що підлягає перерахуванню. Воно підлягає безумовному виконанню банком.
При недостатності або відсутності коштів на рахунках платника податків або податкового агента або відсутності інформації про їх рахунки податковий орган має право стягнути податок за рахунок іншого майна платника податків або податкового агента.
Стягнення податку за рахунок майна платника податків (податкового агента)-організації здійснюється в межах сум, зазначених у вимогі про сплату податку, та провадиться послідовно щодо:
- готівки;
- майна, яке не бере участі безпосередньо у виробництві продукції (товарів), зокрема цінних паперів, валютних цінностей, невиробничих приміщень, легкового автотранспорту, предметів дизайну службових приміщень;
- готової продукції (товарів), а також інших матеріальних цінностей, що не беруть участь та (або) не призначені для безпосередньої участі у виробництві;
- сировини та матеріалів, призначених для безпосередньої участі у виробництві, а також верстатів, обладнання, будівель, споруд та інших основних засобів;
- майна, переданого за договором у володіння, у користування або розпорядження іншим особам без переходу до них права власності на це майно, якщо для забезпечення виконання обов’язку щодо сплати податку такі договори розірвані або визнані недійсними;
- іншого майна.
Для забезпечення стягнення податку за рахунок майна платника податків (податкового агента) може бути застосований арешт майна. Арешт може бути накладений на все майно платника податків, але у розмірі, необхідному та достатньому для виконання обов’язку щодо сплати податку. Арешт майна може бути повним чи частковим. Під повним арештом майна розуміється таке обмеження прав платника податків-організації щодо його майна, у якому він не вправі розпоряджатися заарештованим майном, а володіння та користування цим майном здійснюється з дозволу та під контролем податкового органу. При частковому арешті володіння, користування та розпорядження цим майном здійснюються з дозволу та під контролем податкового органу. Під час здійснення арешту майна відчуження власності на майно не допускається. Рішення про накладення арешту на майно платника податків-організації приймається керівником (його заступником) податкового органу та здійснюється із санкції прокурора.
У разі стягнення податку за рахунок майна платника податків-організації або податкового агента-організації обов’язок щодо сплати податку вважається виконаним з моменту реалізації майна та погашення заборгованості за рахунок виручених сум. Стягнення податку (збору, пені) за рахунок майна платника податків (платника зборів) – фізичної особи або податкового агента – фізичної особи провадиться в судовому порядку. Позовна заява про стягнення податку за рахунок їхнього майна подається до суду податковим органом протягом 6 міс. після закінчення терміну виконання вимоги про сплату податку. До позовної заяви може додаватися клопотання податкового органу про накладення арешту на майно недоїмника.
Стягнення податку за рахунок майна платника податків-фізичної особи або податкового агента-фізичної особи провадиться послідовно щодо:
- грошових коштів на рахунках у банку;
- готівки;
- майна, яке не бере участі у виробництві продукції (товарів), зокрема цінних паперів, валютних цінностей, виробничих приміщень, легкового автотранспорту, предметів дизайну службових приміщень;
- готової продукції (товарів), а також матеріальних цінностей, що не беруть участь та (або) не призначені для безпосередньої участі у виробництві;
- сировини та матеріалів, призначених для безпосередньої участі у виробництві, а також верстатів, обладнання, будівель, споруд та інших основних засобів;
- майна, переданого за договором у володіння, користування або розпорядження іншим особам без переходу до них права власності на це майно, якщо для забезпечення виконання обов’язку щодо сплати податку такі договори розірвані або визнані недійсними;
- іншого майна, крім призначеного для повсякденного особистого користування фізичною особою чи членами його сім’ї.
При стягненні податку з допомогою майна зазначених осіб обов’язок зі сплати податку вважається виконаною з реалізації майна та погашення заборгованості з допомогою виручених сум.
