Селективний кредитний контроль (Selective Credit Control) — вибірковий контроль служби банківського нагляду центрального банку (або іншого регулятора) з окремих видів (груп) кредитів на предмет їх обсягу, правильності оформлення, відповідності вимогам центрального банку, рівня ризику тощо. Наприклад, перевірці можуть підлягати споживчі, іпотечні кредити, кредити, надані підприємствам окремої галузі, найбільші кредити тощо.
Селективний кредитний контроль також є інструментами грошово-кредитної політики держави, покликані стимулювати або обмежувати використання кредиту в конкретній галузі, сфері діяльності економічних агентів (наприклад, державне регулювання умов кредиту на ті чи інші цілі, видача дозволів на випуск цінних паперів, інструменти, що посилюють умови видачі кредитів для придбання цінних паперів, але роблять більш доступними кредити для будівництва житла тощо.).
Селективний кредитний контроль відбувається переважно у таких сферах регулювання:
- Окремі види кредитування. Під особливим контролем держави кредити під заставу цінних паперів, споживчі позики та іпотека. Ціль контролю – обмеження процесів інфляції. І тому вводяться норми вкладів залежно від портфеля споживчого кредитування. Регулювання державою застосовується, зазвичай, за умов напруженої ситуації над ринком капіталів.
- Ліквідність та ризики банківської діяльності. У межах селективного кредитного контролю проводиться оцінка ризиків організацій банківської сфери. Після чого визначається оптимальне співвідношення виданих позик та обсягу власні кошти банківської організації.
Кредитно-грошова політика здійснюється конкретними методами та інструментами селективного кредитного контролю.
