Ризики у процесі нагляду на консолідованій основі (Risks Surfacing in Consolidated Bank Supervision) – специфічні ризики, пов’язані з діяльністю банку як складової групи компаній, що підлягають нагляду на консолідованій основі. Виявлення та управління такими ризиками здійснюється з метою покращення захисту вкладників та забезпечення загальної оцінки ризиків групи. До таких ризиків належать:
- Ланцюжкова реакція. Основний ризик, на який насамперед звертають увагу органи нагляду, полягає в ланцюговій реакції (ефект «зараження»). Така реакція може виникнути на двох рівнях — у межах групи та в межах банківського сектора. Такі ризики можуть виникати внаслідок систематичного стресу, наприклад, дефолту за державними боргами, тобто поза конкретного банку чи банківської групи. Однак найчастіше джерелом ланцюгової реакції є проблема з одним банком, зумовлена нестабільністю групи, до якої належить. Це може призвести до послаблення впевненості, що передається на інші банки і призводить до того, що вкладники забирають свої кошти з інших банків. В рамках групи ланцюгова реакція може виникати тоді, коли фінансові чи репутаційні проблеми, що виникли в одного члена групи, ставлять під загрозу фінансову стабільність групи загалом. Причиною може бути низька якість кредитування у банку, зокрема, менш жорстка кредитна політика при кредитуванні пов’язаних сторін. Пряма ланцюгова реакція може виникати внаслідок договірних угод між банком та іншими членами групи щодо володіння капіталом, позиками, гарантіями та перехресною неплатоспроможністю. Непрямий ланцюговий ефект може виникати при асоціюванні банку з іншими членами групи (наприклад, загальна назва). Іноді обставини, що виникають у зв’язку з такою асоціацією, викликають проблему ліквідності, внаслідок чого банк атакують його вкладники. Проте організація банком захисних заходів може мати обмежений ефект у ситуації, коли проблема виникла в іншій частині групи, внаслідок чого вкладники вилучають свої кошти з рахунків. За таких обставин найкращим способом може стати звернення до акціонерів групи з метою фінансової підтримки банку, навіть якщо вони юридично не зобов’язані цього робити.
- Відсутність прозорості. Забезпечення прозорості юридичної та управлінської структур є запорукою встановлення фінансової відповідальності за пруденційну поведінку. Для великої групи, що займається різними видами діяльності, є загроза те, що матрична структура управління може розмити індивідуальну відповідальність керівників. Відсутність прозорості юридичної структури та структури управління сприяє невидимості реального масштабу операцій та реальних власників. У свою чергу, така ситуація ускладнює правильне визначення та оцінку великих ризиків. Коли кілька бізнесів у групі забезпечують фінансовими ресурсами інших членів групи, органи нагляду мають оцінити сукупні кредитні ризики для кожного конкретного контрагента по відношенню до загального розміру капіталу групи. Для здійснення ефективного нагляду на консолідованій основі регуляторний орган повинен мати право на доступ до будь-якої інформації. Законні повноваження можуть поширюватися на діяльність, що регулюється іншими національними наглядовими органами. Органи нагляду повинні мати на увазі, що національні юридично закріплені повноваження можуть не діяти в іноземних юрисдикціях. Тому перед тим, як дозволити банкам здійснювати операції за кордоном, органи нагляду повинні визначити, чи не буде перешкод в отриманні інформації.
- Конфлікт інтересів. Щоб уникнути конфлікту інтересів органи нагляду зобов’язані перевіряти наскільки тісно інтереси вкладників і клієнтів банку підпорядковані інтересам групи. Превентивні заходи можуть включати створення таких внутрішніх структур та систем контролю, які забезпечили б окреме управління кожного бізнесу в групі та конфіденційність банківської інформації про клієнта. Крім того, мають бути розроблені процедури ідентифікації та вирішення ситуацій щодо конфлікту інтересів, підвищено вимоги до розкриття інформації, запроваджено кодекси поведінки тощо. Комерційні важелі для уникнення конфлікту інтересів полягають у розвитку конкуренції та посиленні відповідальності за свою репутацію.
- Зловживання економічними повноваженнями. З метою запобігання зловживанням економічними повноваженнями наглядові органи повинні переконатися, що керівництво групи має такий самий розумний підхід до управління будь-яким банком, як і у групі.
- Використання відмінностей у нормативній базі різних юрисдикцій на свою користь. Коли консолідований нагляд за членами групи здійснюється різними регуляторами у різних режимах або за наявності нерегульованих сторін групи зі змішаною діяльністю, виникає ризик подвійного обліку регулятивного капіталу. Органи нагляду повинні використовувати всі можливі інструменти для запобігання таким ситуаціям.
(Див. Консолідований нагляд, Ризики банківської діяльності).
