Ризики у міжнародних фінансових та валютно-кредитних відносинах – ймовірність втрат у результаті валютно-кредитних та фінансових операцій.
Діяльність суб’єктів ринку у міжнародній сфері пов’язана з численними ризиками. Серед них комерційні ризики, пов’язані з:
- зміною ціни товару після укладання договору;
- відмовою імпортера від прийому товару, особливо за інкасової форми розрахунків (див. Міжнародні розрахунки);
- помилками у документах та при оплаті товарів та послуг;
- зловживанням або розкраданням валютних коштів, виплатою за підробленими банкнотами, чеками тощо;
- неплатоспроможністю покупця чи позичальника;
- нестійкістю валютних курсів;
- інфляцією;
- коливання процентних ставок.
Зміни у законодавстві країни-боржника (обмеження та заборона), політичні події, ступінь довіри до контрагента також породжують ризики. Особливе місце у тому числі займають валютні ризики – небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу період між укладенням і виконанням угоди. Експортер і кредитор зазнають збитків при зниженні валюти ціни щодо валюти платежу. Для імпортера та боржника ризик виникає у разі підвищення курсу валюти ціни. Валютні ризики банків виникають також за відкритої валютної позиції. Інвестор несе ризик знецінення іноземної валюти, у якій здійснено капіталовкладення там.
Кредитний ризик – ризик несплати позичальником основного боргу та відсотків за кредитом, належних кредитору.
Відсотковий ризик – небезпека втрат, пов’язана із зміною ринкової процентної ставки порівняно зі ставкою, передбаченою кредитною угодою. Позичальник несе ризик зниження ринкової відсоткової ставки, а кредитор – ризик підвищення.
Трансфертний ризик – ймовірність непереведення валютних коштів у країну експортера, кредитора, інвестора у зв’язку з валютними обмеженнями країни боржника чи його неплатоспроможністю.
Країновий ризик – небезпека фінансових втрат у зв’язку з політичними подіями, погіршенням економічної ситуації, запровадженням обмежень та заборон у країні-контрагенті.
Використовуються різні методи прогнозування ризиків:
- експертні – шляхом рейтингової оцінки кредитоспроможності та платоспроможності контрагента та країнового ризику;
- аналітичні – на основі платіжного та приватного аналізу зон ризику з метою визначення допустимого розміру ризику.
Управління ризиками визначає підходи до вибору стратегії захисту від них:
- прийняття рішення про необхідність спеціальних заходів щодо страхування ризику;
- виділення частини зовнішньоекономічної операції, відкритої валютної позиції, що має страхуватися;
- вибір методу страхування ризику
У міжнародній практиці застосовують кілька способів страхування ризиків:
- односторонні дії одного із контрагентів;
- операції страхових компаній та урядові гарантії;
- взаємна домовленість учасників угоди.
Іноді ці методи комбінують.
До способів страхування ризиків у міжнародних фінансових та валютно-кредитних відносинах належать і захисні застереження (до 70-х рр. ХХ ст.). Сучасними методами покриття ризиків є валютні операції (опціони, своп, форвардні, ф’ючерсні та інших.).
