Риночні відносини (market relations) – суспільні відносини, зумовлені функціонуванням ринку. Ринкові відносини виникли кілька тисячоліть тому внаслідок суспільного розподілу праці та економічного відокремлення виробників. Зовні проявляються як взаємодія власників товарів, під час якого відбувається вільний, тобто. рівноправний обмін товарами – продуктами, виробленими на продаж.
Щоб стати товаром, продукт повинен мати:
- споживчу вартість (корисність) покупця, тобто. бути здатним задовольняти деяку його потребу. Тому не кожен продукт, вироблений на продаж, перетворюється на реальний товар: продукти, на які відсутній попит на ринку, товарами, строго кажучи, не є;
- мати мінову вартість, тобто. прирівнюватись у певних пропорціях до інших товарів (х товару А = у товару Б = …).
Щодо матеріальної основи цієї рівності існують різні точки зору. Прибічники марксистського напрями у політичній економії, генетично пов’язаного з класичною школою, відомими представниками якої були англійські економісти Адам Сміт (1723-1790) та Давид Рікардо (1772-1823), вважають, що в його основі лежать громадські витрати виробництва, що утворюють вартість ) товару. Вони вважають тому, що, прирівнюючи свої товари, виробники фактично порівнюють громадські витрати виробництва, які потрібні для кожного обмінюваних товарів. Найбільш послідовно трудову теорію вартості викладено у дослідженні К. Маркса (1818–1883) «Капітал».
Згідно з іншою точкою зору, що виникла в 2-й пол. ХІХ ст. і що отримала назву теорії граничної корисності (див. Маржиналізм), вартість (цінність) товару є насамперед категорія обміну, оскільки саме в процесі обміну визначається дійсна цінність товару. Чим більше вироблено кожного товару, тим нижче за інших рівних умов буде його цінність. Отже, цінність речі вимірюється величиною її граничної корисності, тобто. корисності, яку представляє для людини останній екземпляр цього товару.
Проте найпоширенішим трактуванням цінності та цін є думка неокласичної теорії (школи), родоначальником якої вважається англійський економіст А. Маршалл (1842–1924). У його працях ціна і вартість виступають як результат взаємодії ринкових сил, що лежать як за пропозиції (враховуються витрати виробництва), і за попиту (враховується гранична корисність товару).
Товарні відносини передбачають наявність грошей. Різні економічні школи по-різному трактують причини виникнення. Виділення грошей зі світу товарів як особливого товару стало результатом господарської діяльності людей. Гроші виконують кілька функцій, зокрема. функції міри вартості, засоби обміну, засоби накопичення та засоби платежу. На певній стадії вони також здійснювали функцію світових грошей.
Сучасні гроші є абсолютно ліквідне, визнане усіма засіб обміну, у своїй стійкість грошового звернення визначається кількістю грошей у зверненні. Перевищення кількості фінансів над економічно допустимим при постійної швидкості їх звернення веде до зростання цін, що є однією з причин інфляції.
Сучасне грошове звернення характеризується також тим, деякі національні грошові одиниці (долар США, японська єна та інших) виконують роль резервних валют, тобто. мають ходіння поза національними кордонами. У міжнародних розрахунках із 1979 р. застосовувалася європейська валютна одиниця ЕКЮ країн Європейського Союзу, замінена 1999 євро.
Виникнення товарно-грошових відносин – найважливіший крок історія людства, істотно підвищив ефективність економіки, оскільки ні натуральне господарство, ні бартерний (прямий, безгрошовий) обмін що неспроможні забезпечити швидкого зростання продуктивності громадського труда. Практика довела, що ринкові відносини дозволяють досягати високої ефективності громадського виробництва, хоча в окремих сферах потрібне їхнє законодавче обмеження або регулювання з метою вирішення внутрішньо властивих їм протиріч. Необхідність знаходження оптимального поєднання свободи приватного підприємництва та державного регулювання є практично загальновизнаною.
У 2-й пол. ХХ ст. сфера ринкових взаємин значно розширилася. Мільярди людей у країнах, що розвиваються, а також у колишніх соціалістичних державах стали грати більш активну роль у господарському житті своїх країн і всього світу. Спостерігається зростання внутрішніх, національних ринків. Створюються національні фінансово-банківські структури. Стійкими темпами зростає обсяг світової торгівлі, частка якої у світовому ВВП має тенденцію до підвищення. Зростає значення транснаціональних корпорацій та банків у світовій економіці. Поглиблення взаємодії та взаємозалежності національних економік наприкінці ХХ ст. набуло глобального характеру з одночасним процесом створення та зміцнення національних економік. Однак, як свідчить досвід, перебудова національної економіки на ринкових засадах є тривалим і досить болючим процесом. Це добре видно з прикладу вітчизняної економіки. Стара система управління та організації господарського життя в 1-ій половині 90-х рр. була зруйнована.
