Розрахункові документи – оформлені письмово вимоги або доручення організацій на перерахування коштів у безготівковому порядку за відпущені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.
До основних розрахункових документів відносяться: платіжне доручення, вимога-доручення, заява на відкриття акредитива, чек, інкасове доручення.
Платіжне доручення – основний документ за безготівковими розрахунками, є доручення платника банку про перерахування (переказ) з його рахунку певної суми з цього приводу одержувача. При одночасному перерахуванні коштів з одного рахунку платника на рахунки кількох одержувачів, що обслуговуються одним банком, складаються зведені доручення.
Платіжна вимога-доручення – Вимога одержувача коштів до платника про сплату певної суми через банк. Надається одержувачем коштів у банк, що веде рахунок платника, та використовується ним після акцепту платника як платіжне доручення.
Заява на відкриття акредитива – Доручення платника при акредитивній формі розрахунків про депонування суми акредитива з його рахунку на окремому рахунку в банку продавця для оплати товарів, що відвантажуються в рахунок акредитива.
Розрахунковий чек – доручення чекодавця банку про перерахування з його рахунку певної суми з цього приводу одержувача-чекодержателя (застосовуються переважно чеки з лімітованих чекових книжок).
За всіма розрахунковими документами зарахування з цього приводу одержувача проводять після списання грошових сум із рахунку платника.
З розрахункових документів банки виконують безготівкові розрахункові операції між юридичних осіб. Документ може бути оформлений на паперовому носії, а часом – на електронному.
Залежно від особливостей форми та порядку здійснення розрахунків такі документи повинні містити такі реквізити:
- найменування розрахункового документа та код форми;
- номер розрахункового документа, число, місяць та рік його виписки;
- вид платежу;
- найменування платника, номер його рахунку, ідентифікаційний номер платника податків (ІПН);
- найменування та місцезнаходження банку платника, його банківський ідентифікаційний код, номер кореспондентського рахунку або субрахунку;
- найменування одержувача коштів, номер його рахунку, ІПН;
- найменування та місцезнаходження банку отримувача, його код, номер кореспондентського рахунку або субрахунку;
- призначення платежу. Податок, що підлягає сплаті, виділяється в розрахунковому документі окремим рядком (інакше має бути вказівка на те, що податок не сплачується);
- суму платежу, позначену прописом та цифрами;
- черговість платежу;
- вид операції відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку;
- підписи уповноважених осіб та відбиток печатки (у встановлених випадках).
Стандарти розрахункових документів, порядок їх заповнення, подання, відкликання та повернення встановлюється центральним банком країни.
