Розподіл прибутку (appropriation) – форма реалізації розробленої дивідендної політики та політики формування власних ресурсів, у процесі якої отриманий (намічений до отримання) прибуток розподіляється за основними напрямками її подальшого використання.
Розподіл прибутку – зарахування чистого прибутку підприємства на ті чи інші цілі: в основний капітал, додатковий капітал, фонд погашення майна, дивіденд акціонерам або пайовикам, на покриття витрат операційного року, тобто. того року, протягом якого вона отримана, на сплату прибуток, на культурні цілі та ін. Частина прибутку, призначення якої не зазначено, називається нерозподіленим прибутком (якщо вона переходить на баланси нового операційного періоду, то називається “нерозподіленим прибутком минулих років”) .
Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально підробленої політики, формування якої є одним з найбільш складних завдань загальної політики управління прибутком підприємства.
Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між капіталізованою та споживаною частинами з урахуванням забезпечення реалізації стратегії розвитку та зростання його ринкової вартості.
У міру отримання прибутку підприємство використовує його відповідно до чинного законодавства держави та установчих документів підприємства. В даний час прибуток (дохід) підприємства використовується в такому порядку:
- сплачується до бюджету податку з прибутку (доход);
- провадяться відрахування до резервного фонду;
- утворюються фонди та резерви, передбачені установчими документами підприємства.
З прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (чистого прибутку) відповідно до законодавства та установчих документів підприємство може створювати:
- фонд накопичення;
- фонд споживання;
- резервний фонд;
- інші спеціальні фонди та резерви.
Нормативи відрахувань від прибутку на фонди спеціального призначення встановлюється самим підприємством за погодженням із засновниками. Відрахування від прибутку на спеціальні фонди виробляються щокварталу.
На суму вироблених відрахувань від прибутку відбувається перерозподіл прибутку всередині підприємства: зменшується сума нерозподіленого прибутку і збільшуються фонди, що утворюються з неї, і резерви.
Основні напрями розподілу прибутку підприємства наведено малюнку.
Механізм розподілу прибутку має бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва. Об’єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється напрям прибутку на бюджет і за статтями використання для підприємства.
Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:
- прибуток, одержуваний підприємством у результаті виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою та підприємством як суб’єктом господарювання;
- прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків та зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад та ставки податків, порядок їх обчислення та внесків до бюджету встановлюються законодавчо;
- величина прибутку підприємства, що залишилася у його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягу виробництва та покращенні результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;
- прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, насамперед спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і лише в іншій частині – на споживання.
