Реорганізація боргу (debt reorganization) – один з напрямків санації підприємства-боржника, що здійснюється в різних формах до або в процесі провадження справи про банкрутство. Реорганізація боргу не змінює статусу юридичної особи санованого підприємства. Реорганізація боргу у процесі санації може мати такі основні форми:
- погашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету. У такій формі сануються лише державні підприємства. Воно пов’язане з такими основними умовами: – необхідністю забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; галузевою та міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства; здійсненням антимонопольних заходів; з іншими цілями з ініціативи органів, уповноважених керувати державним майном;
- погашення боргу підприємства за рахунок цільового банківського кредиту. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство, після ретельного аудиту останнього. Оскільки надання такого цільового санаційного кредиту має дуже високий рівень ризику, ставка відсотка у ньому зазвичай сягає максимального рівня, що у кредитної політиці банку. Як один із варіантів цієї форми санації може виступати переоформлення короткострокових кредитів, наданих підприємству, у довгостроковий з відповідним підвищенням ставки відсотка (реструктуризація боргу). Для здійснення контролю та допомоги підприємству, комерційний банк у переліку умов санації може вимагати запровадження до складу його керівництва свого представника чи уповноваженої особи;
- переведення боргу на іншу юридичну особу. Такою юридичною особою може бути будь-який суб’єкт господарювання, який побажав взяти участь у санації підприємства-боржника. Умови такого переведення боргу обумовлюються спеціальним договором. Однак для такого переведення боргу потрібна обов’язкова згода кредитора (якщо кредитор не дає згоди на переведення боргу на іншу особу, то підприємство-боржник не може використовувати цю форму санації, оскільки це означало б односторонню зміну погоджених умов кредитного договору). У разі згоди кредитора на переведення боргу іншій особі новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, засновані на договірних відносинах між кредитором і першим боржником;
- випуск облігацій (або інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора. Така форма санації здійснюється, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство, якщо з будь-яких причин надання йому прямого банківського кредиту або реструктуризація його боргу неможливі. У ролі такого гаранта-санатора може бути і страхова компанія.
Після того, як план реорганізації розроблений, компанії, ймовірно, знадобиться додатковий оборотний капітал. Тому їй дозволяється купувати товари в кредит та позичати гроші. Кредитори, що з’явилися у цей період, мають пріоритет у порівнянні зі «старшими» кредиторами, і заборгованість їм може навіть бути забезпечена активами, які вже є запорукою для існуючих кредиторів. Це також дає стимул існуючим кредиторам до ухвалення швидкого рішення, доки їхні претензії на активи не розчинилися у нових боргах.
Реорганізація зовнішнього боргу – Зміна умов погашення зовнішнього боргу, узгоджена країною-боржником і країнами або організаціями-кредиторами, що проводиться у зв’язку з нездатністю боржника погашати свої боргові зобов’язання у спочатку встановлені терміни.
Реорганізація більшості зовнішніх офіційних боргів, тобто кредитних угод, де у ролі кредитора виступає інша держава, відбувається у межах Паризького клубу. Паризький клуб був створений у 1956 р., він не має статуту та фіксованого членства. У його переговорах може брати участь будь-яка держава-кредитор, яка утримує зобов’язання щодо позик, умови яких підлягають перегляду. Як правило, учасниками переговорів у рамках Клубу виступають МВФ, Світовий банк, ЮНКТАД та сама країна-боржник, яка звертається з проханням переглянути умови обслуговування її заборгованості.
