Кредитні відносини в економіці базуються на певній методологічній основі, одним із елементів якої є принципи банківського кредитування. Вони визначають найважливіші умови функціонування банківського кредиту та покликані вирішувати триєдине завдання: стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в країні та забезпечувати безперервну циркуляцію позичкового фонду, досягаючи при цьому ефективної реалізації перерозподільної функції.
Принципи банківського кредитування – це основні положення, правила та умови, яких банки повинні дотримуватися при здійсненні кредитування.
Суть принципу цільового використання кредиту полягає в тому, що він повинен видаватися тільки на певні цілі – задоволення тимчасової потреби позичальника в грошових коштах. У цьому відмінність кредитування від фінансування, оскільки останнє такої конкретної мети немає. Якщо ж припустити, що позикою покриватимуться потреби, які мають тимчасового характеру, то позикові кошти повернуться до кредитору і кредитування перетвориться на безповоротне фінансування. На практиці цей принцип здійснюється шляхом надання кредиту на конкретні цілі та знаходить відображення у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету позики та дозволяє здійснювати банківський контроль за дотриманням цієї умови позичальником.
Порушення принципу цільового використання кредиту із боку позичальника може бути основою дострокового повернення кредиту чи застосування штрафного позичкового відсотка.
Щодо принципу повернення кредиту в економічній думці існує суперечка. Одні вважають, що повернення кредиту є принципом кредитування, інші – ні. Думка останніх зводиться до того, що повернення кредиту не є принципом, а внутрішньою ознакою такої економічної категорії як кредит. Я більш схильний до цієї точки зору, адже повернення — це ознака, яка відрізняється від інших економічних категорій (наприклад, від фінансів).
У зв’язку з цим окремі автори у своїх роботах почали виділяти такий принцип кредитування як диференційованість. Диференційованість кредиту – Це принцип, який означає зважений підхід з боку комерційного банку до різних категорій потенційних позичальників. Кредит має надаватися тим суб’єктам господарювання, які здатні своєчасно його повернути. Диференційованість кредитування складає основі показників кредитоспроможності позичальника, які дозволяють оцінити фінансове становище підприємства міста і бути впевненим у спроможності та готовності позичальника повернути надану позику в обумовлений договором термін. Ці якості потенційних позичальників визначаються шляхом аналізу їхньої бухгалтерської та фінансової звітності з погляду забезпеченості компанії власними джерелами коштів, ліквідності, рівня рентабельності не тільки на дату оформлення кредитної угоди, а й у подальшій діяльності. Такий аналіз та оцінка кредитоспроможності позичальника, які здійснюються банками завчасно (до укладання кредитного договору), дозволяють певною мірою знизити ризик невчасного повернення позички.
Принцип терміновості повернення кредиту відображає необхідність повернення отриманої від кредитора позички у визначений термін, обумовлений кредитною угодою.
У зв’язку з тим, що оборот коштів кожному підприємстві індивідуальний і від багатьох чинників, здійснювати дієвий контролю над поверненням кредиту можна лише з допомогою встановлених термінів його погашення. Термін кредитування є граничним часом знаходження позикових коштів у позичальника і виражає той захід, за межею якого кількісні зміни в часі переходять у якісні, якщо порушується термін користування позикою.
Принцип терміновості повернення кредиту знаходить своє практичне здійснення погашенні конкретної позички шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок кредитора і забезпечує відновлення його кредитних ресурсів. У ринкових умовах господарювання принципу терміновості повернення кредиту приділяється особлива увага. Порушення його є для кредитора підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у вигляді збільшення відсотка за кредитом та/або нарахування штрафів/пені, а за подальшої несплати — пред’явлення фінансових вимог у судовому порядку. Крім того, дотримання зазначеного принципу необхідне забезпечення ліквідності самих комерційних банків, організація діяльності яких не дозволяє вкладати залучені кредитні ресурси в безнадійні проекти. Від дотримання принципу терміновості повернення кредиту залежить нормальне забезпечення фінансовими ресурсами соціального відтворення і, його обсягів і темпи зростання.
З принципом терміновості повернення кредиту тісно пов’язані принципи забезпеченості та платності. Забезпеченість кредиту висловлює необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора при можливе порушення позичальником взятих він зобов’язань. Боргові зобов’язання, які забезпечують повернення кредиту, оформлюються разом із кредитним договором і є додатком до нього.
У країнах із розвиненою економікою більшість кредитів надається під відповідний вид забезпечення, хоча значна частка кредитів є бланковими (незабезпеченими). Позика повинна надаватися на певні цілі за наявності забезпечення, а не під забезпечення. Тобто, основним критерієм при видачі кредиту є у позичальника реальних можливостей повернути кредит у майбутньому, а чи не наявність забезпечення.
З погляду світової банківської практики надійними є заставне право, порука та гарантія, а також у цілому система страхування. Вибір форм юридичних зобов’язань (однієї або кількох) забезпечення кредиту передбачається сторонами кредитної угоди та обумовлюється в кредитному договорі. Це дає можливість банку зміцнити свою незалежність і цим знизити кредитний ризик, що є дуже актуальним у період загальної економічної нестабільності.
Відповідно до чинного законодавства на практиці комерційних банків можна використовувати кілька видів забезпечення виконання зобов’язань у кредитних відносинах. Це — застава, порука та гарантія, штраф (пеня), страхування. Без забезпечення кредит може надаватися лише у випадках, коли джерело погашення позички є високонадійним. В інших випадках при виборі виду забезпечення кожної конкретної кредитної угоди необхідний економічний та юридичний аналіз операції, стану та можливостей позичальника.
Принцип забезпеченості тісно пов’язаний з принципом платності. Цей принцип висловлює необхідність як прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й оплати права їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм позичкового відсотка, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту, і за своєю економічною сутністю є ціною кредитних ресурсів.
Банківський позичковий відсоток виконує три основні функції:
- по-перше, економічна сутність плати за кредит відображає фактичний перерозподіл між кредитором та позичальником додатково отриманого прибутку;
- по-друге, за його допомогою здійснюється регулювання виробництва та обігу шляхом розподілу позичкових капіталів на галузевому, міжгалузевому та міжнародному рівнях;
- по-третє, у процесі встановлення розміру банківського відсотка здійснюється певною мірою антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку під час кризового стану економіки держави.
Платність кредиту надає стимулюючий вплив на комерційний розрахунок підприємств, змушуючи їх збільшувати власні кошти та ефективно використати позикові. У свою чергу, принцип платності кредиту забезпечує банку покриття його витрат і є однією з основних складових прибутку.
При встановленні відсотка за кредитом комерційних банків враховують чинники, які впливають ціну кредиту. Ці фактори умовно можна розділити на дві групи — зовнішні, які не залежать від комерційного банку, та фактори, які безпосередньо пов’язані з його діяльністю та діяльністю позичальника.
Таким чином, викладене дозволяє зробити висновок, що істотною ознакою сучасного етапу реалізації принципів банківського кредитування є те, що вони, взаємопов’язані між собою, сприяють посиленню зацікавленості суб’єктів кредитних відносин в ефективності результатів діяльності.
