Пруденційний контроль у банках (англ. prudential banking supervision – розумний банківський нагляд) – регулювання, що включає систему лімітів та обмежень, що накладаються на банки з метою забезпечення їхньої стійкості та захисту інтересів вкладників. Центральний банк встановлює перелік та порядок застосування до кредитних організацій заходів впливу за порушення пруденційних норм діяльності.
Під пруденційними нормами діяльності розуміють:
- граничні величини ризиків, що приймаються кредитними організаціями;
- норми щодо створення резервів, що забезпечують ліквідність кредитних організацій та покриття можливих втрат;
- вимоги, невиконання яких може негативно вплинути на фінансове становище кредитних організацій або на можливість реальної оцінки їх фінансової діяльності (включаючи вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку, подання звітності), під час реєстрації, ліцензування та розширення видів діяльності кредитних організацій.
Органи нагляду при виявленні порушень пруденційних норм застосовують до кредитних організацій заходи впливу двох типів: попереджувальні та примусові. Вибір заходів впливу встановлено чинним банківським законодавством.
Запобіжні заходи впливу застосовуються переважно у випадках, коли недоліки у діяльності кредитної організації безпосередньо не загрожують інтересам кредиторів і вкладників:
- при погіршенні показників діяльності кредитної організації, що не загрожує фінансовому стану;
- при виявленні в даних її звітності ознак, що свідчать про небезпеку погіршення фінансового стану (наприклад, поточні збитки від банківських операцій та угод, тенденція до зниження власних коштів, відмова клієнтів від обслуговування в кредитній організації, падіння ринкової вартості акцій, що вільно звертаються, та інші аналогічні факти) ;
- при недотриманні вимог законодавства та нормативних актів Центрального банку щодо реєстрації кредитної організації, її ліцензування та розширення сфери діяльності.
Ці заходи включають:
- доведення до органів управління кредитної організації інформації про недоліки в її діяльності та про обґрунтованість укладання наглядового органу про тривожний стан справ у ній;
- виклад рекомендацій наглядового органу з виправлення ситуації, що склалася в кредитній організації;
- пропозиції щодо надання програмних заходів, що усувають недоліки;
- встановлення додаткового контролю за діяльністю кредитної організації та за виконанням нею заходів щодо нормалізації діяльності.
Примусові заходи впливу застосовуються у тих випадках, коли це випливає з характеру допущених порушень з урахуванням того, що застосування одних лише запобіжних заходів впливу не може забезпечити належне коригування діяльності кредитної організації. Підстави для примусових заходів впливу:
- порушення (невиконання) кредитною організацією банківського законодавства, нормативних актів та розпоряджень Центрального банку;
- неподання інформації, подання неповної чи недостовірної інформації, а також виявлені випадки, коли скоєні кредитною організацією операції створили реальну загрозу інтересам клієнтів (або кредиторів (вкладників)).
Основні примусові заходи впливу:
- штрафи;
- вимоги щодо здійснення кредитною організацією заходів щодо фінансового оздоровлення, включаючи надання та виконання плану фінансового оздоровлення (плану санації);
- обмеження для проведення кредитними організаціями окремих операцій терміном до 6 місяців;
- заборона на здійснення банківських операцій, передбачена виданою ліцензією, на строк до 1 року;
- заборона відкриття філій терміном до 1 року;
- вимога заміни керівників кредитної організації;
- запровадження тимчасової адміністрації з управління кредитною організацією;
- відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій.
Центральний банк здійснює пруденційний контроль у банках через департаменти банківського регулювання та контролю та валютного регулювання та валютного контролю.
