Професійна етика оцінювача (professional appraiser ethic) — моральні та моральні цінності, які мають слідувати оцінювачі в процесі професійної практики. Загальні етичні норми професійної поведінки оцінювачів встановлюються професійними оціночними організаціями, що саморегулюються, у спеціальних документах — кодексах професійної етики. Такими нормами повинні керуватися члени саморегулівної професійної організації або ліцензовані оцінювачі, що працюють на ринку, у разі включення етичних норм до професійних стандартів, обов’язкових для застосування.
Дотримання етичних норм гарантується високими моральними якостями та професійною відповідальністю оцінювачів, об’єктивною необхідністю підтримки ними у громадській думці поваги та довіри до себе. Кодекси професійної етики оцінювача включають опис дій оцінювачів, які слід здійснювати у процесі професійної практики, та дій, вчинення яких є неприпустимим відповідно до норм професійної етики. Вони визначають критерії, дозволяють визнати професійні дії оцінювача або етичними, або неетичними. Визнання професійних дій оцінювача неетичними здійснюється у порядку, передбаченому відповідним розділом кодексу. Воно не є підставою для виникнення цивільно-правових наслідків (притягнення до адміністративної, дисциплінарної чи іншої відповідальності), але може бути причиною застосування оцінювача заходів впливу, виходячи з вимог Кодексу, зумовлених конкретним порушенням.
Затверджені європейські стандарти оцінки нерухомості – УЄСОН (Approved European Property Valuation Standards), прийняті Європейською групою асоціацій оцінювачів (The European Group of Valuers Associations – TEGoVA) у 1997 р. і мають рекомендаційний характер для використання в країнах-членах Європейського союзу (ЄС) містять Європейський кодекс поведінки (ЕКП), що також рекомендується для країн-членів ЄС як базові вимоги до професійного оцінювача при розробці національних стандартів та вимог до оціночної діяльності.
Відповідно до ЄКП, лише оцінювачі, які мають відповідну кваліфікацію, можуть виконувати роботу з оцінки. При цьому першочерговий обов’язок оцінювача на високому професійному рівні повною мірою забезпечити інтереси своїх клієнтів. Оцінювач при оцінці вартості будь-якого об’єкта не може працювати на дві та більше сторони, за винятком випадків, коли сторони дають на це згоду. Оцінювачі повинні вести себе чесно, з гідністю, справедливо та незалежно від сторонніх впливів, діяти на благо своїх клієнтів, своєї професії та суспільства загалом. Їхні стосунки з клієнтами та партнерами повинні відповідати найвищим стандартам етики та технічної майстерності.
У процесі взаємодії оцінювачі повинні вживати всіх можливих заходів для того, щоб гарантувати відсутність пов’язаних із виконанням своїх обов’язків конфліктів між ними та клієнтами, викликаних різницею їхніх інтересів. Про можливість виникнення конфлікту інтересів оцінювач зобов’язаний повідомити клієнта до отримання замовлення проведення оцінки.
Норми професійної етики оцінювача передбачені у національних стандартах оцінки. Наприклад, у Єдиних стандартах професійної оціночної практики – ЄСПОП (Uniform Standards of Professional Appraisers Practice – USPAP), розроблених Фондом оцінки США (Appraisal Foundation) та обов’язкових для застосування на території США, Канади та Мексики, міститься спеціальний розділ, який визначає вимоги до поведінки оцінювача та його взаємин з клієнтом.
Кодекси професійної етики прийнято лише на рівні саморегулівних професійних організацій оцінювачів.
Основні засади професійної етики оцінювачів:
- Чесність. Оцінювач повинен діяти чесно та відкрито у своїх професійних відносинах.
- Об’єктивність. Оцінювач повинен здійснювати професійну діяльність незалежно та неупереджено. Оцінювачу слід уникати відносин, які спотворюють чи впливають об’єктивність його професійного судження.
- Компетентність. Оцінювач зобов’язаний підтримувати професійні знання та вміння, що забезпечують замовнику або юридичній особі, з якою оцінювач уклав трудовий договір (далі — роботодавець), отримання в результаті оцінки результату, заснованого на:
- належний професійний рівень оціночної практики;
- дотримання оцінювачем вимог закону про оціночну діяльність, стандартів оцінки, інших нормативних правових актів у галузі оціночної діяльності, стандартів та правил, затверджених саморегулівною організацією оцінювачів, членом якої він є.
- Професійна поведінка. Оцінювач зобов’язаний:
- діяти сумлінно та своєчасно виконувати роботу відповідно до вимог закону про оцінну діяльність, стандартів оцінки, інших нормативних правових актів у галузі оціночної діяльності, стандартів та правил, затверджених саморегулівною організацією оцінювачів;
- не допускати у своїй практиці ситуацій, що сприяють виникненню конфлікту інтересів, у тому числі у саморегулівній організації оцінювачів.
- Конфіденційність. Оцінювач зобов’язаний забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної внаслідок здійснення професійної діяльності, не розкривати цю інформацію третім особам, за винятком випадків, передбачених законодавством.
