Право власності – в об’єктивному сенсі – сукупність юридичних норм, що закріплюють і охороняють належність (привласненість) матеріальних благ певним фізичним та юридичним особам, що передбачають обсяг та зміст прав власника щодо належного йому майна, способи та межі здійснення цих прав.
Право власності – у суб’єктивному сенсі – право конкретної особи (власника) володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном у межах, встановлених законом. Право володіння означає можливість мати річ у особистому розпорядженні, право користування – можливість отримувати від речі користь, право розпорядження – можливість визначати подальшу долю речі: продавати її, дарувати, здавати у найм тощо.
Власник має право на власний розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать закону та іншим правовим актам і не порушують права та охороняються законом інтереси інших осіб, у тому числі відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування та розпорядження майном, віддавати майно у заставу та обтяжувати його іншими способами, розпоряджатися ним іншим чином.
Право власності – сукупність юридичних норм, що закріплюють і охороняють належність (привласненість) матеріальних благ певним особам або колективам, що передбачають обсяг та зміст прав власника щодо належного йому майна, способи та межі здійснення цих прав.
Право власності полягає в тому, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається майном, що належить йому.
Власник може передавати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном іншій особі, використовувати майно як предмет застави або обтяжувати його іншим способом, передавати своє майно у власність або управління іншій особі, а також вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону.
Власник має право використовувати своє майно для будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом.
Об’єктами права власності можуть бути підприємства, майнові комплекси, земельні ділянки, гірські відводи, будинки, споруди, обладнання, сировина та матеріали, гроші, цінні папери, інше майно виробничого, споживчого, соціального, культурного, іншого призначення, а також продукти інтелектуального та творчого праці. Об’єктами інтелектуальної власності є твори науки, літератури, мистецтва та інших видів творчої діяльності у сфері виробництва, у тому числі відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, ноу-хау, торгові секрети, товарні знаки, фірмові найменування та знаки обслуговування.
Право власності – право на ексклюзивне володіння майном. Власник майна має право використовувати його на власний розсуд і може бути позбавлений такого права лише за рішенням суду. Однак держава регулює систему користування багатьма видами майна та оподатковує доходи, отримані від них. Використання землі та будівель контролюється органами планування, одержувана орендна плата обкладається прибутковим податком. Крім того, держава має право примусового викупу землі для громадського використання. Інші особи можуть набути права на майно за договорами (наприклад, за договором оренди). Будь-який громадянин також має деякі права щодо будь-якої власності, наприклад правом проходу або проїзду по приватних володіннях. Таким чином, контроль за використанням майна, що дає право власності на нього, не є ексклюзивним.
