Позика – форма цивільних обов’язкових правовідносин, коли він одна сторона, іменована позикодавцем, передає іншій стороні – позичальнику ті чи інші цінності (гроші чи речі) за умов повернення.
Позика на відміну кредиту може бути видана як і грошової, і у речовинної формі. Крім того, надання кредитів є банківською діяльністю, а позикодавцем може бути будь-яка фізична чи юридична особа, а також держава.
Позика – економічна операція, яка перебуває в отриманні (видачі) грошей (речей) у борг, у результаті якої одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальнику) у власність (користування) гроші (речі), а позичальник зобов’язується їх повернути на певних обумовлених умовах .
Правовідносини за позиками визначаються Цивільним кодексом.
Закон регламентує низку обов’язкових моментів при наданні позики.
По-перше, в усіх випадках, коли сума позики перевищує десятикратний законодавчо встановлений неоподатковуваний мінімум доходів громадян або позикодавцем виступає юридична особа, договір позики має бути укладений у письмовій формі.
По-друге, свідченням укладання договору позики може бути розписка позичальника, що підтверджує отримання ним тієї чи іншої суми чи певної кількості речей.
По-третє, позика не обов’язково передбачає сплату відсотків. Так, згідно з чинним законодавством, коли в договорі позики не зазначено інше, то вона вважається безвідсотковою, якщо вона укладена між громадянами на суму, що не перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і не пов’язана із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однієї зі сторін. Відсотки за умовчанням не передбачаються також за договором позики у формі речей, визначених родовими ознаками. В усіх інших випадках, якщо відсоток у договорі не зазначений, він розраховується, виходячи з чинної облікової ставки Національного банку України, та сплачується щомісяця.
По-четверте, якщо термін не встановлений у договорі, то позикодавець зобов’язаний повернути позикові кошти чи майно протягом 30 днів з дня пред’явлення вимоги позикодавцем.
Ще однією відмінністю позики від банківського кредиту є те, що її не можна повернути раніше визначеного у договорі терміну без сплати відсотків надалі без згоди позикодавця.
Залежно від категорій позичальників позики поділяються на такі види:
- позики між приватними особами;
- позики, що надаються фізичними особами організаціям – наприклад, засновниками для діяльності компанії;
- позики юридичних осіб для фізосіб – наприклад, споживчі мікропозики;
- державні, муніципальні позики, які формують державний внутрішній та зовнішній борг та ін.
У разі неповернення позики позикодавець має право звернутися до суду. Для того щоб на практиці уникнути непорозумінь, найкраще обов’язково оформляти договір у письмовій формі, обумовивши в ньому всі необхідні умови. У цьому сам факт передачі коштів чи майна можна підтвердити розпискою позичальника.
Після погашення позики надійним підтвердженням виконання зобов’язань є розписка позичальника отримання грошових коштів чи майна повному обсязі. На практиці альтернативою складання цього додаткового документа часто є знищення первісної розписки, що також є законним.
Позика вважається поверненою в момент передачі позикодавцю речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, яка займалася, на його банківський рахунок.
У разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення її повернення, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставинами, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати відсотків, передбачених Цивільним кодексом.
Крім договору, позика може бути оформлена векселем, облігацією. У цьому немає законодавчих перешкод у тому, щоб векселедавцем виступала приватна особа. А випуск облігацій підлягає обов’язковій реєстрації, оскільки це емісійний цінний папір.
Процес, внаслідок якого існуюче зобов’язання, яке виникло, наприклад, внаслідок договору купівлі-продажу чи оренди, оформляється у вигляді позики, називається новацією.
Основний інструмент державної позики – облігації. Позика облігаційна – сукупність економічних відносин суб’єктів господарювання з приводу мобілізації фінансових ресурсів шляхом випуску позичальником боргових зобов’язань у вигляді облігацій. Позики облігаційні класифікуються:
- формою відшкодування запозиченої суми (у грошовій сумі, натуральні облігації);
- за способом розміщення (вільно розміщувані, примусові);
- по можливості звернення (вільно звертаються, з обмеженим колом звернення);
- за способом відшкодування відсотка (купонні, безкупонні, дисконтні, виграшні облігації);
- за способом погашення (серійні, термінові).
Крім того, позики бувають:
- безоблігаційні;
- компенсаційні;
- фундовані;
- золоті;
- запродані;
- товарні;
- рентні;
- субординаційні.
Позика безоблігаційна – особлива форма державної позики без продажу облігацій.
Позика компенсаційна – Угода про надання позики в іноземній валюті в обмін на позику в національній валюті для запобігання або зниження валютного ризику.
Позика фундована – довгострокова державна позика внаслідок консолідації короткострокових та середньострокових позик.
Позика золота – Забезпечений деяким золотим запасом (як правило, носить форму державної позики).
Позика продана – Позика, розміщення якої забезпечено до оголошення остаточних умов.
Позика товарна – негрошовий, за яким позикодавець дає кредит під товари та послуги (наприклад, Державна безвідсоткова цільова позика 1990 року).
Позика рентна – вид державної позики без терміну погашення, але із гарантією регулярного твердого доходу, званого рентою.
Позика субординаційна – спеціальний безстроковий позику, яким ресурси залучаються з ринку позичкових капіталів і умовах позики прирівнюються до власним коштам позичальника.
