Позичкові операції (loan operations) – надання коштів клієнту банку процесі кредитування на засадах терміновості, повернення і платності (див. Принципи банківського кредитування). В основі класифікації позичкових операцій лежать критерії: економічний зміст операції, вид кредиту, об’єкти, терміни, галузь, вид рахунків, що відкриваються, порядок нарахування та погашення відсотків, порядок видачі та погашення позички, документальне оформлення операції, розмір ризику, характер забезпечення кредиту, рівень прибутковості . Операції, що сприяють витратам клієнта у сфері виробництва або витрат клієнта у сфері обігу, визначають економічним змістом позичкових операцій.
Залежно від виду кредиту, що надається позичкові операції ділять на операції: придбання запасів, інвестиційні, лізингові, факторингові, ломбардні, форфейтингові, компенсаційні, авальні, дисконтні, рамбурсні, акцептні і т.п.
По об’єктах кредитування позичкові операції поділяють на операції, що забезпечують спрямування коштів у основні (на будівництво, реконструкцію, придбання основних фондів) та оборотні (тимчасові або постійні запаси товарно-матеріальних цінностей, запаси готової продукції, неоплачені вимоги, дебіторська заборгованість, тимчасові потреби) , а також на сезонні та несезонні.
Залежно від терміну позичкові операції бувають: короткострокові, довгострокові, пролонговані та прострочені.
За направленням коштів у ту чи іншу галузь позичкові операції може бути торговими, посередницькими, будівельними, промисловими тощо.
Залежно від виду рахунків, що відкриваються, позичкові операції ділять на операції: по простому позичковому рахунку, по онкольному рахунку, по контокорентному рахунку, по овердрафту, по рахунку для відкритої кредитної лінії.
Порядок нарахування та погашення відсотків визначає позичкові операції:
- із достроковим нарахуванням відсотків;
- із щомісячним нарахуванням відсотків;
- з щомісячним нарахуванням відсотків із суми боргу, що залишилася;
- з одноразовим нарахуванням відсотків наприкінці терміну кредиту;
- з нарахуванням прострочених відсотків із тривалістю простроченого боргу до 30 днів;
- нарахуванням прострочених відсотків із тривалістю простроченого боргу понад 30 днів.
Залежно та умовами погашення позички виділяють позичкові операції:
- із самопогашенням (наприклад, надходження всіх коштів клієнта по відкритій кредитній лінії у кредит позичкового рахунку);
- із погашенням рівними частками протягом узгодженого терміну;
- з нерівномірним погашенням залежно від зафіксованого у угоді графіка платежів;
- з одноразовим погашенням усієї суми одночасно;
- ануїтетні (рівні річні внески основної суми позики та відсотків);
- із погашенням після терміну.
По порядку видачі позичкові операції поділяють на операції з одноразовою видачею та видачею частинами з наростанням суми боргу.
Залежно від документів, що оформлюються, позичкові операції можуть здійснюватися:
- за кредитним договором або за кредитною угодою;
- бути одноразовими чи постійними;
- забезпеченими чи бланковими (без забезпечення).
Позичкові операції класифікують на ризикові та неризикові залежно від сектора економіки, призначення, мети та якості кредиту, кредитної документації та застави.
За характером забезпечення кредиту позичкові операції відносять до забезпечених і незабезпечених, широким, ліквідним і з якісним забезпеченням або забезпеченням недостатнім, неліквідним із сумнівною якістю.
За рівнем доходності їх поділяють на високоприбуткові, низькоприбуткові та операції, що не приносять доходу.
Забезпечення повернення позик визначають:
- джерела погашення позичок;
- порядок їхнього погашення;
- документація, що закріплює економічний та правовий механізм повернення позички та відсотків.
Джерела погашення позичок поділяють на первинні та вторинні. Первинним джерелом для юридичних і фізичних осіб виступають грошові надходження як виручки від продукції, надання послуг чи вигляді зарплати, гонорарів тощо. Порядок погашення цими коштами заборгованостей за позикою та відсотками шляхом внесення готівки або безготівкового списання з рахунку клієнта, строки погашення частинами або однією сумою передбачається у кредитному договорі банку з клієнтом та закріплюється терміновими зобов’язаннями, що виписуються позичальником у момент отримання позички. Кредитний договір і термінові зобов’язання у разі служать банку юридичною підставою реалізації процедури погашення позички. Використання тільки первинного джерела для забезпечення повернення позичок практикується банками для надійних у фінансовому відношенні позичальників, клієнтів, які мають високу репутацію кредитоспроможності.
Стосовно позичальників, у кредитоспроможності яких банк сумнівається, первинні джерела доповнюються вторинними. До вторинних джерел повернення позичок відносять:
- виручку від продажу закладеного майна;
- перерахування коштів гарантами чи поручителями;
- отримання коштів за страховим полісом;
- надходження коштів у порядку цесії клієнта банку.
Використання вторинних джерел можливе за відповідного юридичного оформлення, коли на додаток до кредитного договору між банком та позичальником укладаються договори про заставу, договори про цесію або надання до банку гарантійного листа, а також страхового полісу. Банк має право скористатися вторинними джерелами лише після невиконання клієнтом своїх платіжних зобов’язань за основним боргом та відсотками за рахунок первинних джерел. Реалізація заставних прав кредитора провадиться за рішенням арбітражного суду.
