Постійні та змінні витрати

Постійні витрати

Постійні витрати – це витрати, які залежить від величини обсягу випуску продукції, робіт, послуг, на відміну змінних витрат, із якими у сумі становлять загальні витрати. Загальні витрати – це сукупність всіх витрат підприємства протягом даного періоду часу, які є необхідними виготовлення певного виду товарів, робіт, услуг. Таким чином, постійні витрати – це всі види ресурсів, спрямовані на виробництво та незалежні від його обсягу.

Також постійні витрати не залежать від кількості послуг або проданих товарів. Ці витрати практично завжди однакові протягом року. Навіть якщо підприємство на якийсь час зупинить виробництво продукції або припинить надання послуг, ці витрати не припиняться.

Приклади постійних витрат

Постійні витрати – витрати, величина яких пов’язані з обсягом випуску продукції. Можна виділити такі постійні витрати, що їх здійснює майже будь-яке підприємство:

• амортизаційні відрахування за виробничими потужностями, розраховані за лінійним методом;
• заробітна плата, що нараховується постійним співробітникам організації у вигляді фіксованих посадових окладів;
• перерахування страхових внесків із заробітної плати постійних працівників у позабюджетні фонди;
• витрати на набір та підготовку персоналу;
• витрати на утримання адміністрації та на управління;
• представницькі витрати;
• орендні платежі за приміщення;
• комунальні платежі;
• утримання об’єктів соціальної сфери;
• виплати відсотків за отриманими кредитами;
• податок на майно організації;
• податок на землю;
• оплата послуг сторонніх організацій (наприклад, послуги охорони, банків, зв’язку, витрати на рекламу, інформаційні послуги та ін.).

Постійні витрати провадяться протягом усього часу, поки підприємство веде свою фінансово-господарську діяльність. Ці витрати здійснюються організацією незалежно від цього, отримує підприємство прибуток чи ні.

Зазначимо, що витрати зазвичай є непрямими витратами з погляду розрахунку собівартості продукції. Тобто постійні витрати не можуть бути безпосередньо (без додаткових розрахунків) включені до собівартості певного виду виробів, послуг. Чи це економічно недоцільно.

Постійні витрати на одиницю продукції

Постійні витрати на одиницю продукції, робіт, послуг – це середня величина, одержувана в результаті розподілу загальної суми постійних витрат даного періоду часу на число одиниць виміру обсягу виробництва або продажу у цьому ж періоді.

Оскільки постійні витрати не залежать від обсягу, частка постійних витрат у вартості кожної одиниці продукції зменшуватиметься при зростанні обсягу та збільшуватиметься при зменшенні обсягу. Це, у свою чергу, призведе до зменшення або зростання вартості продукції відповідно.

Переваги та недоліки постійних витрат

Переваги постійних витрат у тому, що їхня величина фіксована. Тому ця обставина дозволяє планувати бюджет компанії та складати загальний баланс витрат. Недоліки полягають у тому, що за відсутності в компанії прибутку у звітному періоді такі витрати все одно будуть виконані.

Постійні витрати та точка беззбитковості підприємства

Змінні та постійні витрати є частиною моделі точки беззбитковості. Якщо при збільшенні обсягу випуску підприємство досягне такого стану, коли прибуток від проданої продукції покриватиме змінні та постійні витрати, такий стан називається точкою беззбитковості або критичною точкою, коли підприємство переходить на самоокупність.

Дану точку розраховують для того, щоб спрогнозувати та проаналізувати наступні показники:

• за якого критичного обсягу виробництва та продажу підприємство буде конкурентоспроможним і рентабельним;
• який обсяг продажів необхідно зробити для того, щоби створити зону фінансової безпеки підприємства.

При цьому маржинальний прибуток (валовий дохід) у точці беззбитковості збігається із постійними витратами підприємства. І що більше маржинальний прибуток перекриває постійні витрати, то вище рентабельність підприємства.

Умовно-постійні витрати

Слід зазначити, що постійні витрати є завжди постійними витратами підприємства. Оскільки організація у розвитку своїх виробничих потужностей може істотно збільшувати виробничі площі, кількість одиниць устаткування, чисельність персоналу тощо. У результаті постійні витрати також змінюватимуться, тому фахівці в управлінському обліку називають постійні витрати – «умовно-постійні витрати».

Підсумки

1. Постійні витрати є витрати, які змінюються від обсягу виробництва підприємства.
2. Цей вид витрат застосовується в управлінському обліку для розрахунку загальних витрат та визначення рівня беззбитковості підприємства.
3. Оскільки підприємство діє постійно зовнішньому середовищі, то постійні витрати в довгостроковому періоді теж змінюються і тому їх на практиці частіше називають «умовно-постійні витрати».

Змінні витрати

Змінні витрати – Це витрати, величина яких залежить від обсягу випуску продукції. Змінні витрати протиставляються постійним витратам, із якими у сумі становлять загальні витрати. Головною ознакою, за якою можливо визначити, чи є змінними витрати, є їхнє зникнення під час зупинки виробництва.

Змінні витрати є найважливішим показником підприємства в управлінському обліку, і використовуються для створення планів пошуку способів для зниження їх ваги в загальних витратах.

Що стосується змінних витрат

Змінні витрати мають головну особливість — вони змінюються залежно від фактичних виробничих обсягів. До змінних витрат відносяться витрати, які є незмінними для одиницю продукції, та його загальна сума пропорційна обсягу випуску продукції.

До змінних витрат відносяться:

• витрати на сировину;
• витратні матеріали;
• енергоресурси, задіяні в основному виробництві;
• зарплата основного виробничого персоналу (разом із нарахуваннями);
• вартість транспортних послуг

Ці змінні витрати безпосередньо ставляться собівартість продукції. У вартісному обчисленні змінні витрати змінюються за зміни ціни товарів чи послуг.

Як знайти змінні витрати на одиницю продукції

Щоб розрахувати змінні витрати на штуку (чи іншу одиницю виміру) випущеної компанією продукції, слід розділити загальну суму понесених змінних витрат за загальну кількість готової продукції, виражене у натуральних величинах.

Класифікація змінних витрат

Насправді змінні витрати можна класифікувати за такими принципам:

За характером залежності від обсягу випуску:

• пропорційні. Тобто змінні витрати збільшуються прямо пропорційно до зростання обсягу виробництва. Наприклад, обсяг виробництва зріс на 30% і обсяг витрат також збільшився на 30%;
• дегресивні. Збільшення зростання виробництва змінні витрати підприємства зменшуються. Так, наприклад, обсяг виробництва зріс на 30%, а при цьому розмір змінних витрат збільшився лише на 15%;
• прогресивні. Тобто змінні витрати збільшуються відносно швидше обсягу виробництва. Наприклад, обсяги виробництва збільшився на 30%, а обсяг витрат на 50%.

За статистичним принципом:

• загальні. Тобто змінні витрати включають сукупність всіх змінних витрат підприємства по всій номенклатурі товарів;
• середні – середні змінні витрати на одиницю продукції чи групу товарів.

За способом віднесення на собівартість продукції:

• змінні прямі витрати – витрати, які можна зарахувати собівартість вироблену продукцію;
• Змінні непрямі витрати – витрати, які залежить від обсягу виробництва та складно оцінити їх внесок у собівартість продукції.

По відношенню до виробничого процесу:

• виробничі;
• невиробничі.

Прямі та непрямі змінні витрати

Змінні витрати бувають прямі та непрямі.

Виробничі змінні прямі витрати – Це витрати, які можна на основі даних первинного обліку віднести безпосередньо на собівартість конкретних виробів.

Виробничі змінні непрямі витрати — це витрати, які перебувають у прямій залежності або майже у прямій залежності від зміни обсягу діяльності, однак через технологічні особливості виробництва їх не можна або економічно недоцільно прямо віднести на виготовлені продукти.

Відповідно до податкового законодавства, до прямих витрат, зокрема, відносяться:

• Витрати придбання сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів;
• оплата праці виробничого персоналу;
• амортизація за основними виробничими засобами.

Зазначимо, що підприємства можуть включати у прямі витрати та інші види витрат, що безпосередньо належать до виробництва продукції.

У цьому прямі витрати враховуються щодо податкової бази з податку прибуток у міру реалізації продукції, робіт, послуг, а непрямі витрати списуються на податкову собівартість у міру їх здійснення.

Зазначимо, що поняття прямих і непрямих витрат є умовним.

Наприклад, якщо основний бізнес – транспортні послуги, то заробітна плата водіїв та амортизація автомобілів будуть прямими витратами, водночас для інших видів бізнесу утримання автотранспорту та оплата праці водіїв будуть опосередкованими витратами.

Якщо об’єкт витрат – склад, то заробітна плата комірника буде включатися до складу прямих витрат, а якщо об’єкт витрат – собівартість виробленої та реалізованої продукції, то ці витрати (заробітна плата комірника) будуть непрямими витратами через неможливість однозначно і єдиним способом віднести її до об’єкта витрат – собівартості.

Приклади прямих змінних витрат та непрямих змінних витрат

Прикладами прямих змінних витрат є витрати:

• на оплату праці робітників, задіяних у виробничому процесі, включаючи нарахування з їхньої зарплату;
• основні матеріали, сировину та комплектуючі;
• електроенергію та паливо, що використовуються в роботі виробничих механізмів.

Приклади непрямих змінних витрат:

• сировину, що використовується у комплексних виробництвах;
• витрати на наукові розробки, транспортування, відрядження та ін.

Висновки

У зв’язку з тим, що змінні витрати змінюються прямо пропорційно до виробничого обсягу, а ті ж витрати на одиницю готової продукції залишаються зазвичай незмінними, то при аналізі цього виду витрат спочатку враховується значення, що припадає на одиницю продукції. У зв’язку з цією властивістю змінні витрати є основою для вирішення багатьох виробничих завдань, пов’язаних із плануванням.