Порівняльний підхід в оцінці (Comparative approach to valuation) – сукупність прийомів і методів оцінки, що дозволяє визначити ринкову вартість об’єкта на основі фактичної ціни, за якою відбувалися угоди купівлі-продажу схожих об’єктів, скоригованої з урахуванням виявлених оцінювачем відмінностей у характеристиках оцінюваного об’єкта та аналога.
Порівняльний підхід в оцінці (ринковий підхід) використовується в оцінній практиці поряд з прибутковим та витратним підходами. Необхідна умова застосування порівняльного підходу – наявність достатніх та достовірних даних про фактичну ціну купівлі-продажу об’єктів у комплексі з інформацією, що відображає риси, властиві цим об’єктам, і що дозволяє встановити ступінь подібності. При цьому оцінюють вартість усіх видів власності (матеріальні, нематеріальні та фінансові активи) та підприємства (бізнесу) – визначають ринкову вартість акціонерного капіталу підприємства.
Критерії сумісності (порівняння) аналогічних об’єктів з оцінюваним залежать від його виду, цілей оцінки та інших факторів. Наприклад, при оцінці вартості підприємства (бізнесу) ступінь подібності визначають шляхом зіставлення величини фінансових коефіцієнтів, що спеціально розраховуються для цих цілей; Оцінюючи вартості матеріальних активів головну роль грають такі елементи порівняння, як час продажу, місцезнаходження об’єкта, фізичні характеристики (площа, наявність додаткових поліпшень, ступінь зносу тощо.).
Порівняльний підхід в оцінці здійснюють за допомогою різних методів, застосування яких залежить від конкретних умов та завдань оцінки (зокрема, методів ринку капіталу (компанії-аналогу), угод, галузевих коефіцієнтів (співвідношень) та ін.). Так, відмінною рисою методів порівняльного підходу в оцінці вартості підприємства (бізнесу) є використання цінових мультиплікаторів, що розраховуються за компаніями-аналогами та відображають співвідношення між ринковою ціною акціонерного капіталу (його частини) та фінансовими показниками (прямими чи непрямими) прибутковості підприємства (прибуток, грошовий потік, дивіденди, балансова вартість та ін.).
Оцінка підприємства на основі порівняльного підходу передбачає використання як орієнтир реально сформовані на ринку ціни на подібні підприємства (акції). Інвестор, вкладаючи кошти у бізнес, використовує принцип альтернативних інвестицій, тобто прагне отримати максимальний прибуток на розміщений капітал за однакового рівня ризику. У подібних підприємствах співвідношення між ціною та найважливішими фінансовими параметрами, такими як прибуток, грошовий потік, дивідендні виплати, обсяг реалізації, балансова вартість активів значною мірою збігаються.
Порівняльний підхід в оцінці бізнесу включає в залежності від мети, об’єкта та конкретних умов оцінки три основні методи:
- метод компанії-аналогу передбачає використання як бази для порівняння реальну ціну купівлі-продажу, що склалася на фондовому ринку. Метод застосовується з метою оцінки неконтрольного пакета акцій;
- метод угод заснований на використанні ціни купівлі-продажу як контрольного пакета акцій, і підприємства у цілому. Сфера застосування цього методу – оцінка підприємства або контрольного пакета акцій;
- метод галузевих коефіцієнтів передбачає використання спеціальних формул, цінових показників та інформації про продажі компаній. Сфера застосування – обмежене коло галузей та конкретного бізнесу, що мають вузьку номенклатуру виробництва товарів та послуг.
Порівняльний підхід в оцінці вартості нерухомості включає два основні методи:
- співвідношення ціни та доходу;
- порівняльного аналізу продажів.
При метод співвіднесення ціни та доходу використовують показники, розраховані за порівнянними об’єктами нерухомості: валовий рентний мультиплікатор, загальна ставка капіталізації та ін. метод порівняльного аналізу продажів ціноутворюючі параметри аналога наводять (шляхом послідовного внесення коригувань у його ціну) до виду, ідентичному параметрам об’єкта, що оцінюється (порівнюють умови фінансування і продажу, час продажу, місцезнаходження, фізичні характеристики).
Порівняльний підхід в оцінці вартості машин та обладнання полягає у зіставленні технічних та виробничих характеристик. Розрахунки за методом прямого порівняння базуються на ринкових цінах машин і обладнання, абсолютно ідентичних об’єкту, що оцінюється, а за методом непрямого порівняння – на ринкових цінах машин і обладнання, здатних замінити оцінювані машини за виконуваними функціями.
Порівняльний підхід ґрунтується на дотриманні певних вимог, загальних для всіх методів та об’єктів оцінки:
- ретельної сегментації ринку оцінюваних об’єктів;
- незалежності суб’єктів правочину;
- інвестиційної мотивації;
- представництва списку об’єктів-аналогів;
- трансформації бухгалтерської та фінансової звітності у разі використання зарубіжних аналогів.
