Політика залучення товарного (комерційного) кредиту (Commercial credits drawing policy) – частина загальної політики залучення позикових коштів, що конкретизує умови залучення, використання та обслуговування товарного (комерційного) кредиту. Залучаючи до використання позиковий капітал у цій формі, підприємство ставить своєю основною метою максимальне задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок формованих запасів сировини та матеріалів (у торгівлі — запасів товарів) та зниження загальної вартості залучення позикових коштів (вартість залучення товарного кредиту зазвичай нижча, ніж фінансового кредиту).
Розробка політики залучення товарного (комерційного) кредиту передбачає:
- Формування принципів залучення товарного (комерційного) кредиту та визначення основних його видів. Цей кредит має цільовий характер, тому потреба в ньому визначається з урахуванням запланованого обсягу запасів сировини та матеріалів (у торгівлі — запасів товарів). Принципи залучення товарного кредиту формуються з урахуванням господарської практики, що склалася; структури та періодичності закупівель сировини, матеріалів та товарів; тривалості господарських зв’язків із партнерами та інших умов. Ці умови визначають і основні види залучуваного товарного кредиту.
- Визначення середнього періоду використання товарного (комерційного) кредиту. Для прогнозування цього показника розраховується середній період обороту комерційного кредиту попередньому періоді. До нього вносяться відповідні корективи з урахуванням розроблених принципів та видів його залучення на майбутній період.
- Оптимізацію умов залучення товарного (комерційного) кредиту. Процес цієї оптимізації передбачає розробку відповідних заходів щодо розширення сфери кредитних відносин із постійними комерційними партнерами по товарних операціях; із залучення нових партнерів з можливостями надання товарного кредиту; щодо вдосконалення структури видів товарного кредиту, що залучається, тощо.
- Мінімізацію вартості залучення товарного кредиту. Вартість даної послуги вимірюється розміром знижки, яку покупець отримує від продавця під час здійснення готівкового платежу (товар проти грошей). Завданням є мінімізація вартості залучення кожного товарного кредиту (за рахунок продовження періоду його надання). Жодним товарним кредитом вартість залучення не повинна перевищувати рівень ставки за короткостроковим банківським кредитом з аналогічним періодом (інакше вигіднішим буде залучення банківського кредиту для розрахунків з постачальником).
- Забезпечення ефективності використання товарного (комерційного) кредиту. Критерієм такої ефективності є різниця між середнім періодом використання цього кредиту та середнім періодом обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, формування яких він обслуговує. Чим вище позитивне значення цієї різниці, тим ефективніше використання товарного кредиту, що залучається, і вище можливості прискорення повернення боргу по ньому.
- Забезпечення своєчасних розрахунків за товарним (комерційним) кредитом. При перевищенні середнього періоду використання товарного кредиту над середнім періодом обігу сформованих з його рахунок товарно-матеріальних цінностей фінансових проблем забезпечення таких розрахунків зазвичай виникають. У протилежному випадку для розрахунків мають бути залучені додаткові джерела грошових активів (за великими товарними кредитами у разі може формуватися спеціальний зворотний фонд). Розрахунки за товарним кредитом включаються до платіжного календаря та контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності.
У процесі формування політики залучення товарного (комерційного) кредиту має бути забезпечений її зв’язок із політикою управління запасами на підприємстві.
