Політика залучення банківського кредиту (bank loans drawing policy) – частина загальної політики залучення позикових коштів, що конкретизує умови залучення, використання та обслуговування банківського кредиту.
Розробка політики залучення банківського кредиту передбачає:
- Визначення цілей використання банківського кредиту, що залучається.. Оскільки різні форми банківського кредиту повною мірою можуть задовольнити весь спектр потреб підприємства у позикових коштах (у цьому проявляється універсальність банківського кредиту), цілі його використання випливають із загальних цілей залучення позикового капіталу (див. Політика залучення позикових коштів).
- Визначення співвідношення різних видів банківського кредиту, що залучається на коротко- та довгостроковій основі. Основу визначення такого співвідношення становить загальна потреба підприємства у коротко- та довгостроковому позиковому капіталі.
- На першому етапі розрахунків визначається який обсяг потреби підприємства у короткостроковому позиковому капіталі може бути задоволений за рахунок альтернативних джерел (товарного кредиту, приросту внутрішньої кредиторської заборгованості, короткострокових небанківських кредитів тощо) та відповідно виявляється потреба у короткостроковому банківському кредиті.
- З другого краю етапі розрахунків аналогічні обчислення проводяться з виявлення потреби у довгостроковому банківському кредиті (альтернативними джерелами у разі можуть бути довгострокові небанківські позички, емісія облігацій тощо.).
- На третьому етапі в рамках потреби в коротко і довгостроковому банківському кредиті визначаються конкретні види банківського кредиту, що залучається, та їх співвідношення (див. Банківський кредит та його види).
- Вивчення та оцінка комерційних банків – потенційних кредиторів підприємства. У процесі такого вивчення, виходячи з видів кредитів, формується перелік банків, які можуть надати підприємству кредити намічених видів. У результаті складання цього переліку здійснюється оцінка банків (така оцінка проводиться лише за привабливістю кредитної політики банку — рейтинг банку, розрахований за іншими показниками його діяльності, в даному випадку не є визначальним і може лише допоміжним орієнтиром при його оцінці).
- Зіставлення умов можливого залучення окремих видів кредитів у різних банків. Основу такого зіставлення становить розрахунок показника «грант-елемент» та ранжування банків за цим показником (за порівнянними видами банківського кредиту).
- Забезпечення умов ефективного використання банківського кредиту. Оскільки банківський кредит є одним із найдорожчих видів залученого позикового капіталу, забезпеченню умов ефективного його використання має приділятись першочергова увага. Рівень рентабельності господарських операцій, здійснення яких залучається банківський кредит, має перевищувати рівень кредитної ставки.
- Забезпечення контролю над поточним обслуговуванням банківського кредиту. Поточне обслуговування банківського кредиту полягає у своєчасній та повній сплаті відсотків за ним відповідно до умов укладених кредитних договорів. Ці платежі включаються до платіжного календаря та контролюються в процесі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.
- Забезпечення своєчасного та повного повернення основної суми боргу за банківськими кредитами.
Розроблена підприємством політика залучення банківського кредиту має кореспондувати за основними своїми параметрами з відповідними параметрами кредитної політики банків в умовах кон’юнктури фінансового ринку, що склалася.
