Політика формування власних фінансових ресурсів (owner’s sources of financing policy) — частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у забезпеченні необхідного самофінансування його виробничого розвитку.
Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства передбачає:
1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства у передплановому періоді.
Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування власних фінансових ресурсів та його відповідності темпам розвитку підприємства.
На першій стадії вивчаються загальний обсяг формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів приросту власного капіталу темпам приросту активів та обсягу продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних ресурсів у загальному обсязі формування фінансових ресурсів у передплановому періоді.
У другій стадії аналізу розглядаються джерела формування власних фінансових ресурсів. Насамперед вивчається співвідношення зовнішніх та внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, і навіть вартість залучення власного капіталу з допомогою різних джерел.
На третій стадії аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів, сформованих для підприємства у передплановому періоді. Критерієм такої оцінки є показник «коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства». Його динаміка відбиває тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.
2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах. Ця потреба визначається за такою формулою:
Псфр = (Пк * Уск)/100 - СКн + Пр
де Псфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства у запланованому періоді;
Пдо – загальна потреба у капіталі на кінець планового періоду;
Уск – Запланована питома вага власного капіталу в загальній сумі (див. Оптимізація структури капіталу);
СКн – Сума власного капіталу на початок запланованого періоду;
Пр – Сума прибутку, що спрямовується на споживання в плановому періоді.
Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, формованих за рахунок внутрішніх, і з допомогою зовнішніх джерел.
3. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, мають бути реалізовані всі можливості формування за рахунок внутрішніх джерел. Оскільки основними запланованими внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистий прибуток і амортизаційних відрахувань, то насамперед слід у процесі планування цих показників передбачити можливості зростання за рахунок різних резервів.
p align=”justify”> Метод прискореної амортизації активної частини основних фондів збільшує можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок цього джерела. Однак слід на увазі, що зростання суми амортизаційних відрахувань у процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних фондів призводить до відповідного зменшення суми чистого прибутку. Тому при пошуку резервів зростання власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел слід виходити з необхідності максимізації сукупної їх суми, тобто. з наступного критерію:
ЧП + АО --> СФРмакс
де ПП – Запланована сума чистого прибутку підприємства;
АТ – Запланована сума амортизаційних відрахувань;
СФРмакс – Сума власних фінансових ресурсів, що формуються за рахунок внутрішніх джерел.
4. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту частину, яку вдалося сформувати з допомогою внутрішніх джерел фінансування.
Якщо сума залучених з допомогою внутрішніх джерел власних фінансових ресурсів повністю забезпечує загальну потребу у них плановому періоді, то залученні цих ресурсів з допомогою зовнішніх джерел немає необхідності.
Потреба у залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується за такою формулою:
СФРвнеш = Псфр - СФРвнут
де СФРвнеш – потреба у залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;
Псфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства у запланованому періоді;
СФРвнут — сума власних фінансових ресурсів, які плануються залучити з допомогою внутрішніх джерел.
Забезпечення задоволення потреб у власних фінансових ресурсах з допомогою зовнішніх джерел планується з допомогою залучення додаткового пайового капіталу (для власників чи інших інвесторів), додаткової емісії акцій чи інших джерел.
5. Оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів. Процес цієї оптимізації ґрунтується на наступних критеріях:
- забезпечення мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. Якщо вартість залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел перевищує заплановану вартість залучення позикових коштів, то від такого формування власних ресурсів слід відмовитися;
- забезпечення збереження управління підприємством початковими його засновниками. Зростання додаткового пайового або акціонерного капіталу за рахунок сторонніх інвесторів може призвести до втрати такої керованості.
Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства у майбутньому періоді. Його рівень має відповідати поставленій меті.
