Податкові гавані (притулку) (tax havens) – невеликі держави та території, які проводять політику залучення позичкових капіталів з-за кордону шляхом надання податкових та інших пільг (див. Податкові пільги). Як правило, це невеликі держави Європи, країни, що розвиваються, або відокремлені від розвинених країн самоврядні території. Аналогічні умови існують у вільних економічних зонах, створених для залучення іноземних інвестицій, а також в окремих адміністративних утвореннях, що мають ознаки податкових гаваней.
Іноді знижене оподаткування поширюється лише деякі види доходів. У Люксембурзі існує пільговий податковий режим для банків; у Швейцарії та Ліхтенштейні – для холдингових, посередницьких та торгових компаній; на Багамських островах – повне визволення від прибуткового податку.
На відміну від офшорів податкові пільги у податкових гаванях поширюються як на іноземні, а й у місцеві компанії. Велика кількість податкових гаваней є в Панамі, Коста-Ріці, Ліберії, Бермудських, Кайманових, Багамських островах і т.д. Загалом у світі налічується понад 70 податкових гаваней.
Податкові гавані є привабливими для іноземних інвесторів, тому що податок на прибуток у них відсутній або не перевищує 1–2%, або замінений що не залежить від розмірів доходу щорічним збором (від 150 до 1000 дол. США). Податки вивезення доходу (від дивідендів, банківських відсотків, платежів роялті та інших) відсутні.
У податкових гаванях максимально спрощено процедуру реєстрації: мінімальний розмір статутного капіталу зазвичай не встановлено, особи власників фірм не підлягають розголошенню. У деяких податкових гаванях анонімність власників забезпечує можливість випуску акцій на пред’явника.
У податкових гаванях відсутні обмеження вивезення валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити у будь-якій валюті у будь-яких зарубіжних банках, здійснювати та отримувати платежі у будь-якій валюті без будь-яких обмежень. Гранично спрощено процедуру управління фірмою. Іноді вона умовна – управління у разі здійснюється так званої «секретарської фірмою».
З поняттям податкова гавань тісно пов’язане таке поняття, як фіскальний оазис. Під фіскальною оазою розуміють територію (країна, регіон, місто або будь-яка інша адміністративно-територіальна одиниця) з відносно низькими податками порівняно з іншими відповідними територіями, особливо у сфері оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності.
У фіскальних оазах великі монополії воліють створювати свої філії у вигляді холдингових компаній, оскільки в результаті отримують додатковий прибуток, а отже, мають перевагу в конкурентній боротьбі. Широкі можливості приховування прибутків створило масове поширення транснаціональних корпорацій. Спираючись на міжнародну мережу своїх виробничих та збутових філій, вони здатні перекидати прибутки до тих країн, де їм не загрожують високі податки.
Починаючи з 70-х років. ХХ ст. фіскальні оази перетворилися з екзотичних місць притулку капіталів зміщених диктаторів і мільйонерів, що пішли від справ, на важливі фінансові центри ділового світу. Особливої популярності набули фіскальні оази на Антильських (Нідерланди) островах, на Бермудських островах, у Карибському регіоні (світовий страховий центр).
Процес створення компаній, що посилюється, зумовлений сприятливою податковою системою, забезпечує, з одного боку, додатковий приплив податкових надходжень у фіскальні оази, а з іншого боку посилює нерівномірність розвитку окремих регіонів країни. Держави можуть прямо чи опосередковано перешкоджати реєстрації підприємств у фіскальних оазисах.
