Податкова політика підприємства

Податкова політика підприємства (tax policy of company) – складова частина фінансової стратегії підприємства, що полягає у виборі найбільш ефективних варіантів здійснення податкових платежів за альтернативних варіантів його господарської діяльності. Податкова політика підприємства будується на таких основних засадах:

1. Суворе дотримання чинного податкового законодавства. Жодна з форм незаконного ухилення від сплати податків (приховування реальних доходів чи прибутку, підтасовування бухгалтерської звітності, затримка податкових платежів тощо) не може бути використана підприємством, яке дбає про свою ділову репутацію.
2. Пошук та використання найбільш ефективних господарських рішень, що забезпечують мінімізацію бази оподаткування. Це передбачає цілеспрямований вплив різні елементи бази оподаткування у межах джерел сплати окремих податків, широке використання встановленої системи прямих і непрямих податкових льгот.
3. Оперативний облік змін у чинній податковій системі. Розроблена підприємством податкова політика, а окремих випадках і види господарських операцій мають оперативно коригуватися з урахуванням появи нових видів податків, зміни ставок оподаткування, скасування чи надання податкових пільг тощо.
4. Планове визначення сум майбутніх податкових платежів. В основу такого планування має бути покладено цільову суму прибутку підприємства та інші планові показники його економічного розвитку.
5. Забезпечення своєчасних розрахунків із бюджетом та позабюджетними фондами з податкових платежів. З метою їх забезпечення на підприємстві повинен бути розроблений «податковий календар», що є графіком здійснення конкретних видів податкових платежів підприємства в майбутньому періоді. Розробка такого графіка дозволяє мінімізувати витрати підприємства на обслуговування потоку податкових платежів.

З урахуванням цих принципів кожному підприємстві формується конкретна податкова політика. Послідовність її формування представлена ​​на наведеному нижче малюнку.

Процес формування податкової політики підприємства здійснюється за такими основними етапами.

1. Виявлення напрямків операційної діяльності підприємства, які дозволяють мінімізувати податкові платежі за рахунок різних ставок оподаткування. Державна система оподаткування передбачає встановлення різних ставок податків за окремими напрямками операційної діяльності, пов’язаними з нею господарським операціям, видам продукції, що виробляється тощо. Формуючи напрями та обсяги своєї операційної діяльності, номенклатуру та асортимент продукції, підприємство може вже на цьому етапі створити необхідні передумови для мінімізації майбутніх податкових платежів.

2. Виявлення можливостей зменшення бази оподаткування операційної діяльності підприємства за рахунок використання прямих податкових пільг. Ці пільги надаються зазвичай у таких основних формах:

• зменшення розміру ставок оподаткування (пряме або у відсотках до середньої ставки);
• надання податкового кредиту (відстрочення сплати нарахованих податкових платежів);
• повне звільнення від сплати податків.

При використанні підприємством прямих податкових пільг слід враховувати, що вони носять цільової характер. Відповідно до метою їх надання та використання у процесі формування податкової політики підприємства всі прямі податкові пільги рекомендується поділяти на три групи:

• податкові пільги, які надаються окремим категоріям підприємств. До їх складу належать пільги, які надаються малим підприємствам; підприємствам громадських організацій інвалідів; спільним підприємствам із іноземними інвестиціями тощо;
• податкові пільги, що надаються за окремими видами господарських операцій, пов’язаних із операційною діяльністю підприємств. До таких пільг можна відносити неоподатковувану суму амортизаційних відрахувань, нараховану у складі операційних витрат; неоподатковувану суму доходів, що накопичується на пенсійних рахунках при додатковому пенсійному забезпеченні працівників (у рамках встановлених норм) тощо;
• податкові пільги, надані під час реалізації окремих видів продукції пільговим категоріям покупців чи порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Це відноситься до пільгового оподаткування доданої вартості, до ставок мит тощо.

Відповідно до такого угруповання підприємство може на альтернативній основі формувати свою податкову політику, відповідним чином диверсифікуючи організаційні форми своїх дочірніх фірм, види господарських операцій, асортимент продукції, що реалізується.

3. Врахування непрямих податкових пільг у формуванні податкової політики підприємства. Склад непрямих податкових пільг визначається повноваженнями зменшення бази оподаткування при постійних його ставках. Прикладом спрямованості таких дій є використання методу прискореної амортизації активної частини виробничих основних фондів (що скорочує податкову базу на прибуток); заміна живої праці машинами та механізмами (що скорочує податкову базу сплати відрахувань від фонду оплати праці) тощо.

4. Врахування регіональних особливостей формування податкової політики підприємства. У процесі регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємств виникають можливості використання податкових переваг, що діють окремих територіях. При формуванні податкової політики підприємства виділяють, як правило, три групи регіональних утворень із різною системою оподаткування:

• спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни. У межах цих зон законодавчо встановлюється та діє спеціальний більш пільговий податковий режим;
• суміжні країни з пільгової податкової системою. Такі країни можуть бути об’єктом регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємств, насамперед розміщених у прикордонних областях;
• офшорні території (зони). Як правило, для цього обирають території з дуже низьким рівнем оподаткування операційної діяльності цього виду (а іноді безподаткові зони). Вибір конкретної офшорної території залежить від цілей та спрямованості господарської діяльності підприємства, податкового режиму, розвиненості комерційної та фінансової інфраструктури, наявності міждержавної угоди про усунення подвійного оподаткування, вартості інкорпорування та інших умов. Привабливість відкриття офшорних підприємств (офшорних дочірніх фірм) полягає не лише у можливостях легального зменшення податкових платежів, а й в інших можливостях – забезпеченні візової підтримки держави-реєстрації, відкриття за кордоном валютного рахунку тощо.

5. Визначення методичних засад податкового планування на підприємстві. Для ефективної реалізації податкової політики оцінки альтернативних її варіантів підприємство має використовувати коректні методи податкового планування, пов’язані з особливостями оподаткування конкретної операційної діяльності. Така методична база має бути створена у процесі формування податкової політики.

6. Оцінка ефективності розробленої податкової політики підприємства. Така оцінка здійснюється в процесі порівняння альтернативних варіантів за допомогою системи відповідних показників. Основними з цих оцінних показників є:

• коефіцієнт ефективності оподаткування. Він дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику обраної податкової політики підприємства, показуючи, як співвідносяться між собою показники чистого операційного прибутку та загальної суми податкових платежів;
• налогоемкость продукції, що продається. Цей показник дозволяє визначити суму податкових платежів, що припадають на одиницю обсягу проданої продукції;
• коефіцієнт пільгового оподаткування. Цей показник дозволяє визначити, наскільки ефективно підприємство використовує надані законодавством пільги з податкових платежів загалом (чи з окремих видів податків).