Платіжний обіг (Payment Turnover) – процес безперервного руху платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг.
Платіжний оборот є основною складовою грошового обігу, у якому гроші виконують функцію кошти платежу та використовуються для погашення боргових зобов’язань. Платіжний оборот — частина грошового обороту, у якому використовуються погашення зобов’язань.
Платіжний оборот може здійснюватися шляхом використання готівкових, безготівкових грошей та платіжних інструментів, які суб’єкти господарювання приймають під час розрахунків за господарські операції.
Платіжними коштами виступають гроші у готівковій та безготівковій формі, векселі, чеки, депозитні сертифікати з правом переуступки та інші цінні папери, що виконують платіжні функції.
Платіжний оборот об’єднує платежі, що здійснюються у різний спосіб. Спосіб платежу – це специфічна форма руху, властива кожному джерелу платежу платіжному обороті. Структурними елементами, визначальними сутність методу платежу, є джерело платежу, властива йому форма руху та суб’єкти платежу.
Платіж грошима (грошовий оборот) первинний в історичному процесі розвитку методів платежу; частка платежів, що здійснюються з використанням грошей, становить загальному платіжному обороті понад 55%.
Спосіб платежу шляхом передачі боргів поширений практично у двох формах:
- передача кредиту між кредиторами за незмінності позичальника;
- перерозподіл кредиту між позичальниками за незмінності кредитора.
Перша форма застосовується, наприклад, під час передачі векселі одним векселедержателем іншому з допомогою індосаменту (передавальні написи на векселі). Позичальник (векселедавець) у своїй залишається незмінним, а кредитор (одержувач грошей за векселем) змінюється. Ще одним прикладом є передача погашення своїх зобов’язань боргів третіх осіб (цесія рахунків дебіторів). При цій формі змінюється кредитор по відношенню до особи, зобов’язаної та погашення дебіторської заборгованості. Ця ж форма застосовується у випадках, коли в межах одного банку кошти списуються з розрахункового рахунку платника та зараховуються на розрахунковий рахунок постачальника. При цьому змінюється кредитор одного і того ж позичальника банку.
Друга форма передачі боргу й у банківського кредиту, як у межах одного банку позичка видається підприємству і іде погашення позички, отриманої раніше його постачальником. Тут за одного кредитора (банку) змінюється позичкова заборгованість позичальників за кредитом.
Спосіб платежу шляхом передачі кредитних зобов’язань (боргів) застосовується на практиці переважно у першій формі — передача кредитних зобов’язань від одного кредитора до іншого за незмінності позичальника.
Залік взаємної вимоги, або кліринг поширений в автоматизованих системах розрахунків центрального банку між комерційними банками. Поряд із клірингом у банках та інших кредитних установах в умовах дефіциту платіжних засобів залікові операції між підприємствами можуть проводитися на основі бартерного обміну. У бартерній операції товарна форма вартості замішає грошову форму вартості. Поряд із бартером у заліках використовуються зустрічні та взаємні вимоги низки підприємств — двосторонні та багатосторонні заліки.
Факторинговий метод платежу. У процесі факторингової операції банк купує вимогу клієнта (без обороту чи з оборотом нього) і стягує на вимогу заборгованість із боржника. Факторинг застосовується з використанням всіх форм боргових вимог, але найпоширенішою формою боргових вимог є чеки та пряма дебіторська заборгованість, що випливає з умов господарського договору.
Таким чином, всі методи платежу ґрунтуються на джерелах платежу. Якість та кількість джерел платежу визначають ефективність платіжного обороту та його вплив на економіку.
(Див. Фінансова система, Фінансовий оборот, Безготівкові розрахунки).
