Платіжне угода (payment agreement) – документ, що встановлює порядок розрахунків з торгових та неторгових операцій. Як правило, міжнародне платижне угода залежить від міжурядовому рівні двосторонній чи багатосторонній основах, тобто. платіжна угода – це міжурядова угода про порядок взаємних розрахунків у зовнішній торгівлі, а також за зобов’язаннями організацій та громадян своїх держав. Зазвичай платіжні угоди укладаються країнами, які запровадили валютні обмеження щодо інших країн.
Нерідко платіжну угоду – це складова частина договору (торгового, кредитного тощо.). Торгові угоди регламентують адресність та терміни постачання, платіжні угоди – способи їх оплати.
Міжнародні платіжні угоди набули поширення з 30-х років. ХХ ст. у зв’язку з крахом золотого стандарту (припиненням обміну паперових грошей на золото), скасуванням вільної конвертованості валют та запровадженням валютних обмежень у більшості розвинених країн, коли валютні операції із закордоном стали здійснюватися переважно через центральні або спеціально виділені банки.
Міжнародні платіжні угоди встановлюють перелік платежів, порядок відкриття рахунків та їх режим, валюту розрахунків, спосіб погашення заборгованості, банки, на які покладається відкриття рахунків та здійснення розрахунків тощо. Вони укладаються між урядами відповідних країн та підписуються їх уповноваженими органами (міністерством зовнішньої торгівлі, міністерством економіки, послами тощо). При цьому в кожній угоді обумовлюються момент набуття ним юридичної сили та термін дії, який зазвичай поширюється на 3-6 років. Дія угоди може бути припинено шляхом повідомлення про це письмово однієї зі сторін.
Платіжна угода укладається відповідно до валютного законодавства конкретної країни. Розрахунки за платіжною угодою проводяться переважно у вільно конвертованій валюті чи клірингової основі (див. Кліринг).
В даний час використовуються 3 види платіжних угод:
- неклірингового характеру,
- платіжно-клірингові,
- суто клірингові.
Платіжні угоди неклірингового характеру зазвичай укладаються між країною з вільно конвертованою валютою та країною, валюта якої не є вільно конвертованою. Платежі між цими країнами здійснюються у вільно конвертованих валютах. Платіжні відносини розвинутих країн, як правило, регулюються такими угодами. Чисто клірингові платіжні угоди застосовувалися в 60-х – на початку 70-х рр. головним чином платіжних відносинах країн. Умови та порядок платежів та розрахунків між державами регулюються не лише самостійними платіжними угодами, а й нормами угод про торгівлю, мореплавання тощо.
