Оцінка вартості машин та обладнання (Machinery and equipment appraisal) – визначення вартості одного з видів рухомого майна. До машин та обладнання відносять пристрої, що перетворюють енергію, матеріали та інформацію. Залежно від переважаючого призначення машини та обладнання поділяють на енергетичні (силові), робітники, інформаційні, обчислювальну техніку та інші.
До енергетичного обладнання відносять машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють енергію будь-якого виду на механічну.
До робочим машинам та устаткуванню – машини, апарати та інші види обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці (який може перебувати у твердому, рідкому чи газоподібному станах) з метою зміни його форми, властивостей, стану або положення (в такий спосіб робочі машини та обладнання) охоплюють усі види технологічного обладнання).
Інформаційні машини та обладнання (вимірювальні та регулюючі прилади) призначені для перетворення та зберігання інформації.
Машини та обладнання можуть перебувати у власності як фізичних, так і юридичних осіб (в останньому випадку їх відносять до активної частини основних фондів, питома вага якої зростає в ході науково-технічного прогресу, відбувається видозміна їх складу та структури, прискорюється змінність через моральне зносу тощо).
Машини та обладнання відрізняються значною різноманітністю за функціональним призначенням, типами, марками, моделями, конструктивними та експлуатаційними характеристиками.
Важливу роль в оцінці грають такі показники їх споживчих властивостей як:
- функціонально зумовлені показники;
- показники продуктивності, надійності, рівня автоматизації, точності та стабільності функціонування;
- ергономічні та естетичні показники;
- показники економічності експлуатації.
До основних цілей оцінки відносять:
- переоцінку активів підприємств з метою бухгалтерського обліку та оподаткування;
- визначення загальної вартості майнового комплексу при створенні акціонерних товариств, вторинному розміщенні (secondary distribution) акцій тощо;
- розрахунок ринкової вартості машин та обладнання при купівлі-продажу, їх заставної вартості у випадках кредитування під заставу конкретного об’єкта або всього майнового комплексу, страхової вартості при їхньому страхуванні та (або) підрахунку розмірів завданих збитків;
- визначення вартості машин та обладнання при передачі в оренду чи лізинг;
- злиття або поділу підприємств, санування та ліквідації підприємства;
- розроблення бізнес-планів та інвестиційних проектів.
Методика оцінки має багато з методиками оцінки нерухомого майна, нематеріальних активів, бізнесу (підприємства). До особливостей оцінки відносяться:
- специфіка об’єкта оцінки;
- складність проблеми ідентифікації об’єкта;
- висока актуальність визначення фізичного, морального та зовнішнього зносів;
- велика залежність вартості устаткування від стадії життєвого циклу, де перебуває об’єкт на даний момент оцінки;
- значна частка рекламних та маркетингових витрат у ціні одиниці обладнання;
- високий ступінь структуризації, обмеженість та рухливість ринку машин та обладнання;
- необхідність визначення, у яких випадках і як враховувати, наприклад, транспортно-заготівельні витрати, прямі витрати, пов’язані з установкою і налагодженням, непрямі витрати виконання робіт, пов’язані з придбанням, установкою і запуском оборудования.
Машини та обладнання можуть бути окремо стоять і функціонально самостійними об’єктами або перебувати у взаємозв’язку та утворювати технологічні комплекси. З огляду на це і залежно від цілей оцінки як її об’єкт можуть виступати:
- одна окремо взята машина або одиниця обладнання (оцінка «розсипом»);
- безліч умовно незалежних один від одного одиниць – машин та обладнання (оцінка «потоком»);
- комплекс машин та устаткування з урахуванням наявних виробничо-технологічних зв’язків як усередині комплексу, і з навколишньою інфраструктурою («системна оцінка»).
Оцінка проводиться на основі трьох класичних підходів (див. Витратний підхід, Порівняльний підхід, Дохідний підхід) та базується на загальноприйнятих поняттях та принципах, відображених у міжнародних та національних стандартах оцінки.
При оцінці з урахуванням передбачуваного подальшого використання оцінюваного об’єкта (за місцем, цілями та способами його експлуатації) виділяють два типи оціночних цін:
- вартість при існуючому використанні (вартість у користуванні);
- вартість при передбачуваному використанні, що виникає, як правило, у разі можливої зміни власника об’єкта, наприклад, у разі продажу на відкритому, масовому і конкурентному ринку (вартість в обміні).
Залежно від цілей оцінки визначають: відновлювальну (розраховується як вартість відтворення чи вартість заміщення), страхову (повну або залишкову), інвестиційну, обґрунтовану ринкову, ліквідаційну (планомірну чи прискорену), утилізаційну вартість та вартість брухту (скрапу). (Додатково див. Вартість в оцінці).
До специфічних видів цін, у визначенні яких окремих випадках виникає потреба в оцінці, відносять: вартість залишкового заміщення, утилізаційну вартість, вартість брухту (скрапа).
Під вартістю залишкового заміщення розуміють мінімальні сукупні витрати, необхідні заміни оцінюваного зношеного об’єкта аналогічним іншим об’єктом, придбаним на відкритому, масовому і конкурентному ринку. При цьому підібраний аналог повинен бути не гірше оцінюваного не за всіма, а лише по частині його функціональних, конструктивних і експлуатаційних характеристик.
Утилізаційна вартість – розрахункова величина в грошах, що є типовою сумою, яку очікується отримати від відкритого продажу вибулих активів або їх складових компонентів з метою подальшого використання, подібного не тільки до існуючого призначення, а й до будь-якого іншого прямого призначення.
Вартість брухту (скрапу) є розрахунковою величиною у грошах, що є типову суму, яку очікується отримати від відкритої продажу майна над цілях подальшого використання, лише як сукупності матеріальних компонентів, у ньому що містяться.
Відповідно до різноманіття машин та обладнання експерти з оцінки нерідко спеціалізуються на машинах та обладнанні певних галузей.
