Організаційна структура банку – внутрішня організація роботи кредитної установи, за допомогою якої структуруються та формалізуються підходи та методи управління, визначаються групи виконавців, розробляються системи контролю та внутрішньоорганізаційних взаємовідносин.
Організаційна структура банку – об’єкт та інструмент управління банком. Правильно обрана організаційна структура банку, своєчасна її трансформація відповідно до мінливих внутрішніх і зовнішніх факторів – важливі умови реалізації банківської стратегії, ефективної діяльності банку.
З допомогою організаційної структури здійснюються всі необхідні дії, створені задля досягнення цілей, які ставить собі банк.
У сучасному менеджменті є кілька моделей організаційних структур, які використовують кредитні організації.
Механістична структура Найбільш традиційна. Кожен окремий підрозділ спеціалізується на своєму колі операцій. Механістичні структури бувають двох видів:
- Функціональні (або лінійно-функціональні) підрозділи створюються на вирішення певних завдань. За такої структури у великих кредитних організаціях створюється вертикальна ієрархія департаментів, які поділяються на управління, а ті у свою чергу – на відділи, відділи – на сектори, сектори – на групи тощо. Функціональний поділ найчастіше використовується невеликими та середніми кредитними організаціями. У його основі – поопераційний поділ структур. Наприклад, створюються валютний, кредитний, операційний відділи тощо.
- Дивізіонна структура, коли він розподіл організації спрямовано споживача, товар чи регіон. До обов’язків співробітників відповідних управлінь входить повне обслуговування клієнтів з усіх видів послуг, що надаються банком. Вони зобов’язані вміти пояснити правила надання послуг та дати свої рекомендації щодо можливих операцій.
Найчастіше структурно співробітники поділені на два-три управління: роботи з фізичними особами, обслуговування юридичних осіб, іноді створюється спеціальний підрозділ для VIP-клієнтів. При дивізійній структурі існує поділ на фронт-офіс, який відповідає за роботу з клієнтами, проведення операцій, та бек-офіс, на який покладено роботу з оформлення документації та інше обслуговування роботи фронт-офісу.
Органічні структури – альтернатива механістичним – орієнтовані на швидкі зміни довкілля. До цієї групи належать такі структури:
- проектна, діє для реалізації окремо взятого проекту;
- матрична, є суміщення традиційних механістичних структур з проектним підходом до реалізації цілей.
Організаційна структура кредитних організацій не регулюється законодавчо. Кожен банк має право вибирати власну систему. Насправді зустрічаються, зазвичай, змішані організаційні структури банку.
При створенні організаційної структури банку необхідно орієнтуватися такі основні требования:
- Спрямованість для досягнення цілей. Оскільки цілі є головною характеристикою кожного банку (будь-якої організації), структура управління повинна сприяти їх досягненню. Це забезпечується за допомогою встановлення прав та необхідної повноти відповідальності кожної управлінської ланки за досягнення поставлених перед ним завдань, збалансованості завдань ланок одного рівня управління по відношенню до цілей вищого рівня, раціонального поділу та кооперації праці між ланками та рівнями управління та їхньої взаємодії.
- Перспективність виявляється у цьому, що у керуючої системі нічого не винні вирішуватися лише питання оперативного характеру; потрібна робота над визначенням стратегії, пов’язаної з майбутнім розвитком управління. З цією метою в організаційній структурі необхідно передбачити блок перспективного, стратегічного управління, відокремивши його від блоку оперативного та поточного управління.
- Здатність до розвитку. Необхідність розвитку оргструктури пояснюється зміною зовнішніх умов, що виникають диспропорціями в системі управління. У умовах організаційна структура банку має бути досить еластичною, здатної до сприйняття коригувальних впливів. Насправді це може досягатися за допомогою створення тимчасових цільових груп (підрозділів), служби розвитку тощо.
- Узгодження інтересів. З огляду на глибокого поділу праці, що призвело до виникнення підрозділів, утворюється множинність і суперечливість інтересів учасників процесу управління. У зв’язку з цим в організаційній структурі повинен бути механізм, що дозволяє примирити протиріччя, встановити розумні компроміси. Цього можна досягти запровадженням у структуру юридичної та соціологічної служб відповідного спеціаліста, організацією рад трудового колективу.
- Індивідуалізація. Розробка та здійснення заходів щодо вдосконалення оргструктури мають випливати з її особливостей. У зв’язку з цим різного роду типові рекомендації можна використовувати лише як орієнтовні дані.
- Економічність. Організаційна структура має сприяти найбільш раціональному здійсненню процесів управління, підвищенню продуктивності праці управлінських працівників у виконанні ними необхідних функцій. Економічність може досягатися за допомогою різних заходів, у тому числі створенням підрозділів, функції якого входило б проведення аналізу діючої оргструктури, функціонального та ієрархічного поділу праці, організації процесів управління тощо.
