Опціон

Опціон (англ. option від лат. optio – вільний вибір) –

1. право вибору, що надається однією із сторін контракту, договору, угоди, угоди за яким-небудь параметром або параметрами. Наприклад, так звані конвертовані облігації (див. Конвертовані цінні папери) дають право власнику обміняти їх на акції під час зростання курсу;
2. право придбання в майбутньому акцій за фіксованою ціною, що надається акціонерними товариствами своїм керуючим з метою їх стимулювання підвищення ефективності роботи компанії. У світовій практиці цей опціон має назву варрант і належить до цінних паперів;
3. угода, що оформляється договором-контрактом купівлі-продажу (постачання) будь-якого активу, у т.ч. фінансового, відповідно до якого покупець опціону набуває права вимагати у продавця поставки або придбання у нього в майбутньому певної кількості та якості обумовленого базисного активу за ціною, узгодженою сторонами у момент укладання угоди, зі сплатою за отримання цього права певної суми грошей (премії).

Покупець опціону відповідно до договору набуває права вимоги виконання опціону його продавцем. За невиконання покупцем опціону права вимоги виплачену ним раніше премію продавець не повертає.

Опціон, також як ф’ючерсний, форвардний контракти та своп, належить до термінових угод.

Опціон є умовно-обов’язкову угоду, яка обов’язково повинна бути виконана продавцем опціону за умови використання покупцем свого права вимагати його виконання. Використання права вимоги покупцем опціону залежить від оцінки ним складається на момент виконання опціону кон’юнктури на спотовому ринку.

Опціон виник із розвитком товарного обміну. Опціонні угоди укладаються як у неорганізованих (позабіржових), і на організованих (біржових) ринках. Новий напрямок розвитку опціонів пов’язаний, по-перше, з їх використанням у біржовій торгівлі та з поширенням на них механізму торгівлі стандартизованими контрактами (такі опціони отримали назву біржових опціонів, або опціонів, що вільно звертаються); по-друге, із залученням в обіг біржової опціонної торгівлі нових активів, зокрема ф’ючерсних контрактів.

Існують два види опціонів:

1. опціон на купівлю базового активу, або «кол»;
2. опціон на продаж базисного активу, або «пут».

У першому випадку покупець опціону отримує право вимагати з продавця постачання обумовленого в опціональній угоді активу в майбутньому (зазвичай обговорюється термін, починаючи з дати укладання угоди, що перевищує терміни, встановлені законодавством для спотового ринку – Т)₁ або Т₂або дата виконання (для організованих ринків зазвичай термін встановлюється в 3 міс.)) за заздалегідь встановленою ціною (ціною виконання опціону), сплативши за це право продавцю обумовлену між ними суму грошей – премію (по суті ціну ризику, пов’язаного для продавця з виконанням опціону, у зв’язку з цим розмір премії залежить від терміну дії опціону, чим більший термін, тим вища премія).

У другому випадку покупець опціону отримує право вимоги до продавця придбати актив у майбутньому за заздалегідь обумовленою ціною виконання опціону зі сплатою продавцю опціону відповідної премії. Оскільки ціна виконання опціону встановлена, а ринкова ціна активу постійно змінюється, то на момент виконання опціону вона може бути вищою або нижчою за ціну виконання опціону. Якщо ціна виконання опціону виявиться вищою за ринкову ціну активу, покупець опціону кол, у разі якщо він збирався придбати актив, відмовиться від права вимоги виконання опціону, бо на ринку він може купити необхідний йому актив за нижчою ціною. Сума виплаченої продавцю премії компенсується дешевизною купівлі активу на спотовому ринку. Якщо ціна виконання опціону (плюс премія) буде нижче поточної ринкової ціни активу, то покупцю опціону вигідно скористатися правом вимоги його виконання, тобто. придбати у продавця опціону актив за ціною виконання опціону та продати його на спотовому ринку за вищою ціною, отримавши таким чином спекулятивний прибуток.

Якщо метою покупця опціону колл було лише придбання активу за обумовленою ціною, то остання ситуація означає, що він вдало провів стратегію хеджування за допомогою покупки опціону кол від зростання ціни активу на спотовому ринку (при відсутності в нього опціону кол він змушений був би купити необхідний йому актив за вищою, ніж хотів би, ціною).

Можна навести аналогічні міркування під час здійснення протилежної опціонної угоди, тобто. у разі купівлі опціону пут: при падінні цін на спотовому ринку нижче за ціну виконання опціону (мінус премія) його реалізація принесе вигоду покупцю опціону пут, в іншому випадку він відмовиться від права вимоги його виконання, при цьому сума його ризику (збитків) дорівнює розміру сплаченої продавцю опціону премії.

Використання опціону надає сторонам угоди багатоваріантний тактичний вибір під час проведення ринкових стратегій (див. Стелаж, Стріп, Стренгл, Стреп). При проведенні операцій з купівлі/продажу у багатьох випадках з’являється різницю у вартості принаймні двох укладених опціонів незалежно від типу опціону, що розглядається як кредит (так званий кредитний спред).

Термін дії опціону обмежений датою виконання або закінчення терміну дії опціону. З погляду способу використання права вимоги виконання опціону розрізняють 3 види виконання:

1. американський опціон (при якому опціон може бути виконаний у будь-який час до встановленої дати виконання);
2. європейський опціон (при якому опціон може бути виконаний лише на дату виконання);
3. азіатський опціон (за якого виконання опціону здійснюється на обумовлену дату виконання за середньозваженою за період дії опціону ціною).

Виходячи з того, де торгується той чи інший опціон та наскільки він стандартизований, фахівці ділять їх на дві групи: стандартні (так звані ванільні опціони), які торгуються на біржах і загалом відповідають загальноприйнятим уявленням про цей фінансовий інструмент, та екзотичні опціони, створювані фінансовими інститутами у відповідь запити клієнтів. У екзотичних опціонах умови договору може бути будь-якими.

Опціони використовуються для страхування ризиків. У цьому плані вони нагадують купівлю страхового полісу, коли сплачується страхова премія – у цьому випадку опціонна премія – і в результаті покупець опціону отримує гарантію, що зафіксована у договорі ціна буде саме такою у майбутньому.

З іншого боку, опціони дають можливість інвесторам та спекулянтам брати на себе ризики та отримувати за цю винагороду аналогічно тому, як це роблять страхові компанії. При цьому у разі несприятливого збігу ринкової кон’юнктури зі своєї позиції можна вийти, уклавши на біржі зворотний правочин. Однак необхідно розуміти, що спекулянт може отримати за свої дії винагороду у розмірі страхової премії, а його фінансова відповідальність, яку він несе, так само, як і у випадку з операціями на ринку ф’ючерсів, потенційно не обмежена і може перевищувати розмір споконвічно інвестованих коштів.

По економічної суті опціон є ринковий інструмент, вартість якого визначається вартістю базисного активу, що лежить в його основі. Тому опціон відноситься до похідних інструментів.

Базовим активом для опціону можуть бути всі існуючі на ринках (організованих та неорганізованих) активи (товарні, включаючи золото та інші дорогоцінні метали, валютні, фондові, процентні, індексні та ф’ючерсні контракти).

Опціон відноситься до похідних фінансових інструментів у тому випадку, якщо в основі лежить фінансовий інструмент. Ціна опціону, тобто. розмір премії, що виплачується продавцю, складається з його внутрішньої та тимчасової вартості та визначається залежно від характеру базисного активу такими факторами, як:

• вартість опціону на спотовому ринку;
• вартість виконання опціону;
• термін дії опціону;
• поточна ринкова відсоткова ставка;
• прибутковість базового активу;
• волатильність (ступінь мінливості) вартості базового активу.

Ціноутворення для опціону перестав бути точної наукою, т.к. засноване на ймовірнісному підході, що значною мірою включає суб’єктивний фактор у вигляді індивідуальних очікувань та припущень.

Найбільш відомі моделі визначення ціни опціону:

1. модель Блека-Шоулза;
2. Біномінальна модель.