Очікування (expectations) – уявлення про майбутні значення тих чи інших економічних змінних за умов невизначеності. Очікування впливають на економічну поведінку індивідуумів, фірм та держави. Прогнозування можливої виручки визначає прийняття рішень початку виробництва тієї чи іншої товару.
Головною невирішеною проблемою в економіці є проблема невизначеності майбутнього, особливо за наявності у кожної окремої особи свого власного уявлення про це майбутнє (див. Ризик та невизначеність). Виходячи з цього, багато досліджень включають очікування в економічні моделі.
Інфляційні очікування – Очікування майбутнього підвищення цін, стимулюють купівельний попит і в свою чергу прискорення інфляції. У цьому випадку очікування виступають як прогноз, що самовиправдовується.
Адаптивні очікування (adaptive expectations) – очікування, які постійно переглядаються з урахуванням реальних змін. У адаптивних моделях передбачається, що очікування людей поступово наближаються до фактичних результатів спостережень. Якщо результати фактичних спостережень постійно або випадково коливаються навколо постійного рівня, адаптивні очікування поступово стають приблизно вірними; однак, якщо у фактичних результатах спостережень проглядається тренд, адаптивні очікування відстають від дійсності та систематично виявляються помилковими.
Екстраполовані очікування ґрунтуються на припущенні, що тенденції, що спостерігаються в минулому, збережуться і в майбутньому. У процесі дослідження ринкової рівноваги розроблено теорія раціональних очікувань (rational expectations) – статистичних оцінок майбутнього розвитку, які засновані на обліку всієї доступної інформації про минуле перебіг процесу та передбачуваних заходів щодо його зміни. Наприклад, у прогнозі інфляційного процесу раціональними виявляються очікування майбутнього зростання цін на основі як аналізу їхнього руху в минулому, так і відомостей про політичні та економічні заходи, які готують уряд і здатні впливати прямо чи опосередковано на рівень цін. У цьому прогнози виявляються у середньому правильними.
Концепція раціональних очікувань висунута Дж. Мутом на початку 60-х. та розвинена американським економістом лауреатом Нобелівської премії з економіки 1995 р. Р. Лукасом (нар. 1937). Лукас показав, що з урахуванням раціональних очікувань економічних агентів зростання зайнятості не обов’язково має супроводжувати зростання інфляції (що суперечить виявленій австрійським економістом і статистиком А. Філіпсом за даними економіки Великобританії за 1861-1957 рр.. емпіричної залежності – так званої кривої Філліпса – рівня безробіття та темпу інфляції, з якої слідувала можливість управляти безробіттям, варіюючи інфляцією). Звідси випливає, що у боротьбі з безробіттям необхідно спиратися на макроекономічні та інші заходи, що сприяють зменшенню інфляції.
Деякі очікування можна віднести до категорії самоздійснюваних: наприклад, якщо люди очікують на зростання ціни активу, вони починають його купувати або, навпаки, відкладати його продаж в очікуванні підвищення ціни, що автоматично веде до зростання ціни. В інших випадках очікування виявляються самозаперечними: наприклад, якщо очікується підвищення цін, фермери намагатимуться збільшити врожай, це автоматично сприятиме обмеженню зростання ціни.
Очікування не піддаються безпосередньому спостереженню, проте про них можна судити з дій людей. Навіть якщо організації відкрито оголошують про свої наміри, метою таких оголошень зазвичай є вплив на людей у процесі прийняття ними рішень, тому до них не можна ставитися як до абсолютно достовірної інформації.
