Нумізматика (від лат. nomisma – монета, англ. numismatics, фр. numismatique) – історична наука, що вивчає грошовий обіг, монети як пам’ятки історії, техніки, культури та мистецтва. Нумізматика тісно взаємодіє з низкою наук: археологією, етнографією, фалеристикою (вивчення історії орденів та нагородних медалей), сфрагістикою (вивчення печаток), геральдикою (вивчення гербів, емблем), металургією, метрологією, мистецтвознавством та іншими.
Об’єктом вивчення нумізматики є паперові грошові знаки, бони (боністика), домонетні гроші (так звані «товарні гроші» – раковини, намисто тощо), пам’ятники медальєрного мистецтва. Монети є одночасно речові та письмові пам’ятники. Порівняно з іншими писемними пам’ятниками монети краще зберігаються та точніше датуються.
Нумізматика сформувалася з аматорського колекціонування монет, початок якого було започатковано в Італії в епоху Відродження в XIV–XV ст. Одним із перших любителів античних монет був італійський поет Ф. Петрарка (1304–1374). У середині XVI ст. нідерландський живописець, гравер і археолог Х. Гольціус (1526–1583) згадував про 950 великих колекцій античних монет у Європі. Поруч із збиранням почали з’являтися роботи, пояснювали написи і зображення на монетах, інвентарні описи колекцій.
У Росії перші збори монет з’являються в XVII ст., У 1742 р. колекція Кунсткамери в Санкт-Петербурзі налічувала 28 862 монети. У сучасній Росії найбільшими колекціями монет є Державний Ермітаж (Санкт-Петербург) і Державний історичний музей (Москва).
Першим ученим, який спробував систематизувати наукові знання в галузі нумізматики, був австрійський учений Й. Еккель (1737-1798), який написав книгу «Doctrina numorum veterum» («Наука про давні монети»), опубліковану (у 8 томах) у 1792-1798 рр.
У ХІХ ст. нумізматика стає університетською дисципліною у багатьох європейських країнах; у Росії перша кафедра нумізматики була відкрита у Санкт-Петербурзькому археологічному інституті. Основоположниками російської нумізматики були: А.Д. Чортков, Х.Д. Френ, Е.К. Гуттен-Чапський, І.І. Толстой, А.В. Орешніков, А.А. Ільїн, П.С. Савельєв, В.В. Григор’єв, Б.В. Кене та ін. У XIX ст. в Росії існувало кілька організацій, що об’єднували російських нумізмати, – Археологічно-нумізматичне суспільство, Московське нумізматичне суспільство та інші, видавався журнал «Стара монета».
З кінця ХІХ ст. регулярно проводяться міжнародні конгреси нумізматів. Сучасна нумізматика ґрунтується на історико-географічному принципі та включає розділи: античний, візантійський, східний, європейський та американський. Крім того, у кожній країні існують національні розділи нумізматики. У межах однієї держави монети поділяються на три історичні періоди: стародавній (античний), середньовічний, нового часу. Кожен період розбивається за століттями та роками. Всередині року монети систематизують за номіналом.
