номінальна вартість – ціна, що визначається емітентом під час випуску акції, облігації, векселі або банкноти чи монети. Як правило, вказується безпосередньо на бланку цінного паперу чи грошовому знаку.
Номінальну вартість слід відрізняти від курсової, що складається над ринком внаслідок торгів, тобто. залежить від попиту та пропозиції. Якщо номінальна ціна вища за ринкову, це називається премією, а якщо нижче – дисконтом. Рідкісна ситуація, коли вони виявляються рівними, називається альпарі.
З погляду бухгалтерського обліку випуск цінних паперів спочатку враховується за номінальною вартістю. Продаж вище номіналу призводить до утворення додаткового капіталу. Тому цей показник важливий насамперед для обліку.
Номінальна ціна – це та сума, яку цінні папери пропонуються першим власникам при первинному розміщенні — IPO. Однак навіть у цьому випадку вартість продажу може бути визначена емітентом та андеррайтером.
Відразу ж після випуску, як тільки цінний папір починає торгуватися на біржі, утворюється різниця між її номіналом та оцінкою ринку. Таким чином, інвестор отримує дохід чи збиток. На практиці це особливий вид інвестиційного бізнесу, пов’язаний з певними ризиками і часто приносить велику прибуток або збиток – участь у первинних розміщеннях. В англійській мові такий заробіток називається stag profit, у буквальному перекладі — «оленячий заробіток», що, очевидно, має певну схожість із прибутком, який отримують біржові «бики» на зростанні цін.
Найяскравішим прикладом може бути випуск акцій компанії theGlob.com у 1998 році, коли ціна злетіла з 9 до 97 доларів. На цій операції інвестори заробили понад 1000% за лічені дні.
Номінальна вартість відрізняється не тільки від ринкової, але також стосовно монет, від колекційної, що визначається аукціонами. З іншого боку, номінальна вартість інвестиційної монети часто взагалі має суто формальний характер, т.к. її ціна залежить від ваги благородного металу, що входить до її складу.
