Нагляд на основі оцінки ризиків (Risk-Based Supervision) – внутрішній процес Національного банку, призначений для забезпечення більшої послідовності та ефективності інспекцій та інших видів наглядової діяльності. Для організації процесу управління ризиками у банках Національний банк України розробив Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту у банках України.
Нагляд на основі оцінки ризиків є підходом, який використовується для безперервного нагляду з метою спрямування уваги інспекторів на найбільш значні ризики, що дозволяє органам нагляду більше уваги приділяти тим установам, видам діяльності, операціям або продуктам, з якими пов’язані найбільші ризики. На сьогодні нагляд на основі оцінки ризиків став світовим стандартом.
Підставою для впровадження нагляду на основі оцінки ризиків є безперервний нагляд, який називають циклом нагляду, тобто послідовним процесом, який ніколи не припиняється.
Історичний розвиток процесу нагляду за ризиками ґрунтується на вдосконаленні оцінки ризиків за системою CAMELS, організації безперервного нагляду, запровадження банками власних систем управління ризиками та, як найвища форма – розвиток нагляду на основі оцінки ризиків.
Однак, слід мати на увазі, що нагляд на основі оцінки ризиків не є заміною CAMELS. Наприклад, Американське управління контролера грошового обігу визнає CAMELS як складову нагляду на основі оцінки ризиків. Використання системи CAMELS ґрунтується на фактичних результатах діяльності банку для отримання висновку про його поточний стан, а нагляд на основі оцінки ризиків дозволяє зосередити увагу працівників нагляду на сферах існуючого чи потенційного ризику, тобто є далекоглядним.
Нагляд на основі оцінки ризиків дозволяє чітко визначити напрямок ризику, забезпечує раннє втручання або відповідні заходи щодо сфер, у яких ризик суттєво зростає без відповідного контролю чи систем управління.
Для розробки та впровадження нагляду на основі оцінки ризиків необхідно:
- використання безперервного нагляду, за яким орган нагляду був постійно і регулярно поінформований про стан справ у банку;
- розробка органами нагляду відповідного методичного забезпечення системи оцінки ризиків;
- розробка та використання банками власних систем управління ризиками.
Наглядові органи можуть допомагати в цьому процесі, розробляючи пруденційні стандарти для ключових сфер ризику.
Позиція Національного банку з нагляду за всіма банками зосереджується насамперед на оцінці рівня ризику. Банки з підвищеним ризиком або сфери діяльності з підвищеними параметрами ризику вимагають більшої уваги органів банківського нагляду. Застосовуючи цей загальний підхід всім установам, Національний банк визнає різні рівні складності ризику, яким піддаються банки. Головна мета Національного банку в оцінці ризиків полягає у забезпеченні якісного нагляду, спрямованого на визначення суттєвих існуючих чи потенційних проблем в окремих банках або в банківській системі загалом, а також на забезпечення належного усунення таких проблем.
Використовуючи нагляд на основі оцінки ризиків, представники банківського нагляду Національного банку (працівників нагляду) визначають, як певні існуючі чи потенційні проблеми, з якими стикається банк чи банківська система, впливають на характер та рівень ризиків у цьому банку. За результатами оцінки ризиків наглядові складають плани та визначають дії нагляду.
Нагляд на основі оцінки ризиків є поглибленим продовженням наглядової функції, що ґрунтується на ризиках. Такий поглиблений підхід дозволяє розробити та запропонувати для використання уніфіковані визначення ризиків, структуру оцінки цих ризиків та інтегрований порядок здійснення оцінки ризиків у процесі нагляду.
Банки, здійснюючи банківські операції з метою отримання прибутку, постійно наражаються на небезпеку. Тому згідно з концепцією нагляду на основі оцінки ризиків відповідальність за контроль ризиків покладається на керівництво та наглядову раду банку. Національний банк визначає, наскільки добре банк керує ризиками протягом певного періоду, а не лише оцінює стан на певний час. В умовах нагляду на основі оцінки ризиків Національний банк України діє переважно як наглядач, а не як ревізор. Нагляд на основі оцінки ризиків дозволяє Національному банку здійснювати превентивний нагляд, зосереджуючись на ризиках окремих банків та системних ризиках банківської системи.
Використання нагляду на основі оцінки ризиків дозволяє визначити сфери діяльності, які можуть скласти неприйнятний рівень ризику для банківської системи. Коли йдеться про високоризикові види діяльності або види діяльності, які стали особливо ризиковими через ринкові умови, Національний банк України має на меті вплинути на банківську систему через взаємодію з нею за допомогою безпосереднього нагляду, а також через відповідні нормативно-правові акти Національного банку України.
У ситуаціях, коли конкретний банк не керує належним чином своїми ризиками, Національний банк України вживатиме відповідних заходів впливу до керівництва банку з метою приведення його дій у відповідність до основоположних принципів банківської діяльності.
Деякі ризики є невід’ємною частиною банківської діяльності. Нагляд на основі оцінки ризиків визнає існування цих ризиків та намагається використати наглядові ресурси найефективнішим чином. Наприклад, параметри ризиків обґрунтовуються за результатами проведення обмеженого обсягу тестування під час інспекцій, спрямованого на підтвердження того, чи впроваджено відповідні заходи контролю. Цим підтверджуються початкові результати визначення параметрів ризиків та надається допомога у створенні програм нагляду з урахуванням параметрів ризиків окремих банків. Процес визначення параметрів ризику є суттєвим для розробки циклів нагляду та вибору інструментів нагляду. Ризики, яким піддається банківський сектор, різноманітні та складні. Суттєвіші та складніші ризики вимагають посилених заходів контролю та моніторингу як з боку банку, так і з боку Національного банку України.
Нагляд з урахуванням оцінки ризиків передбачає напрям великих ресурсів у сфері підвищеного ризику. Національний банк України досягає цього за допомогою:
- виявлення ризиків з використанням уніфікованих ухвал, що забезпечує основу для висновків та дій нагляду;
- вимірювання ризику на основі уніфікованих факторів оцінки, оскільки кількість ризику не завжди вимірюється в грошах, а може бути відносною оцінкою суми можливих втрат;
- оцінки адекватності управління ризиками;
- напрями великих ресурсів у сфери підвищеного чи зростаючого ризику як у межах одного банку, і у банківській системі загалом;
- використання відповідних інструментів нагляду, залежно від виявлених ризиків, формулювання висновків щодо параметрів та рівня ризиків, а також визначення заходів щодо подальшого контролю виявлених проблем.
(Див. Органи управління ризиками у банку, Ризик-менеджмент, Ризики банківської діяльності, Система оцінки ризику).
