Монопольна ціна (monopoly price) — ціна товару чи послуги, яку встановлює фірма, яка є монополістом на ринку даного товару (послуги). Її висота залежить від монопольної влади фірми (див. Індекс Лернера), від еластичності попиту, а часом — від обмеженості платоспроможного попиту економіки в цілому.
Монопольна ціна – ринкова ціна, що встановлюється виробником-монополістом на рівні, що забезпечує:
- або надприбуток;
- або конкурентні переваги боротьби за ринки збуту (демпінг).
Монопольна ціна – ринкова ціна товару, що встановлюється під впливом не тільки попиту та пропозиції, але і панування монополістів на ринку даного товару (див. Ринок монополії та монополістична конкуренція). Така ціна зазвичай є наслідком угоди між монополістами, монополістичними об’єднаннями, що володіють на ринку даного товару, і встановлюється, виходячи з розрахунку отримання якомога більшого прибутку, надприбутки від продажу наявних у продавців товарів. Монопольна ціна, зазвичай, набагато перевищує ціну, що встановлюється на конкурентному ринку.
Накидка до граничних витрат, якими визначається вартість умовах досконалої конкуренції, призначається монополістом залежно від еластичності попиту товар цієї фірми. Якщо вона невелика, накидка буде великою (фірма має значну монопольну владу); якщо ж еластичність велика, накидка буде мінімальною. Залежно від цілей монополія може встановлювати монопольно високі та монопольно низькі ціни.
Монопольна ціна – особливий вид ринкової ціни, яка встановлюється на рівні вище або нижче за громадську вартість або рівноважну ціну з метою отримання монопольного доходу. Як правило, суб’єкти господарювання встановлюють монопольно високі ціни на свою продукцію, що перевищує громадську вартість або можливо рівноважну ціну. Це досягається тим, що монополісти навмисно створюють зону дефіциту, скорочуючи обсяги виробництва та штучно створюючи підвищений попит.
Монопольно висока ціна — ціна товару, що встановлюється суб’єктом господарювання, що займає домінуюче становище на товарному ринку, з метою компенсації необґрунтованих витрат, викликаних недовикористанням виробничих потужностей, та (або) отримання додаткового прибутку внаслідок зниження якості товару.
При поверхневому погляді найбільш небезпечними здаються монопольно високі ціни, які прямо працюють на «кишеню» суб’єкта господарювання на шкоду його конкурентам. Насправді ж значно більшу загрозу свободі конкуренції часто таять у собі монопольно низькі ціни. Відомі два їх варіанти.
Перший полягає в тому, що занижена ціна товару, що купується, встановлюється господарюючим суб’єктом, що займає домінуюче становище на товарному ринку як покупець, з метою отримання додаткового прибутку та (або) компенсації необґрунтованих витрат за рахунок продавця. Такі ціни нав’язуються слабшим учасникам ринкових відносин, як правило, господарюючим суб’єктам, які діють наодинці, які при закупівлі у них товарів не можуть самі ринковими способами, без втручання ззовні захистити свої інтереси. Зниження ціни проти суспільної вартістю чи можливої рівноважної ціною досягається у вигляді штучного створення зони надлишку продукції.
Другий варіант монопольно низьких цін полягає в тому, що ціна товару свідомо встановлюється господарюючим суб’єктом, що займає домінуюче становище на товарному ринку як продавець, на рівні, що завдає збитків від продажу цього товару. Результатом встановлення такої заниженої ціни є або може бути обмеження конкуренції за допомогою витіснення конкурентів з ринку. Низькі ціни здатні встановлювати і витримувати порівняно тривалий час, монополізуючи ринок певних товарів, тільки сильні суб’єкти господарювання, які можуть дозволити довго торгувати «собі на збиток». Як наслідок, їх конкуренти, не витримуючи випробування ціною, розоряються чи йдуть із ринку.
З метою збереження на ринку монопольних цін монополістичні об’єднання:
- перешкоджають вільному переливу капіталу, заважаючи конкурентам збити монопольні ціни, або домовляються з ними про їхню підтримку;
- обмежують випуск товарів на внутрішній ринок, не зупиняючись перед деяким скороченням виробництва або знищенням зайвих товарів, компенсуючи втрати від цього за рахунок високих цін;
- перешкоджають вільному руху цін на світовому ринку, поєднуючись для цього в міжнародні картелі;
- використовують силу держави для огородження внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за допомогою високих мит на ввезені товари.
