Монетизація економіки (Monetization of Economy) – макроекономічний показник, що характеризує ступінь забезпеченості економіки грошима, необхідними для здійснення платежів та розрахунків, і відображає забезпеченість процесів виробництва та споживання відповідною грошовою масою. Монетизація економіки — це інтегральний показник, який відображає довіру суспільства до національної валюти, політику монетарної влади, а також рівень кредитної активності.
Основним фактором динаміки показника рівня монетизації економіки є попит на реальні гроші, який, у свою чергу, залежить від ступеня довіри суб’єктів економіки до національної грошової одиниці: чим вищий рівень монетизації, тим більше за інших рівних умов попит на реальні гроші. Зрештою, рівень монетизації економіки визначається рівнем розвитку.
Монетизація економіки розраховується, як правило, як відношення грошового агрегату М2 (готівка, кошти на рахунках підприємств та вклади населення в банках) до номінального ВВП у відсотках. Іноді для розрахунку коефіцієнта монетизації (monetization ratio) використовують агрегат М3 – Показник «широких грошей». Показник рівня монетизації економіки обернено пропорційний швидкості обігу грошей: зі збільшенням коефіцієнта монетизації швидкість обігу грошей зменшується і, навпаки.
Водночас в умовах необґрунтованої емісії зростання номінальних обсягів грошей призводить не до підвищення рівня монетизації, як можна було б очікувати, а навпаки, до його зниження. Це зумовлено тим, що швидке зростання номінальної грошової маси в період інфляції викликає недовіру до національної валюти, тому обсяги реальної грошової маси зменшуються. Чим тривалішим є період високої інфляції і чим вищий її рівень, тим нижчим буде рівень монетизації економіки. І навпаки, уповільнення чи зниження темпів зростання номінальної грошової маси (в умовах постійного чи зростаючого ВВП) підвищує довіру населення до національних грошей і, відповідно, сприяє ремонетизації економіки.
(Див. Грошові агрегати, Інфляція, Регулювання грошового обігу, Центральний банк)
