Міжнародні регіональні банки розвитку – Міжамериканський банк розвитку, МаБР (InterAmerican Development Bank, створений 1959 р.), Африканський банк розвитку, АфБР (African Development Bank, 1963), Азіатський банк розвитку, АзБР (Asian Development Bank, 1965). Виникнення міжнародних регіональних банків розвитку обумовлено низкою причин. Внутрішні причини:
- розпад колоніальної системи та завоювання політичної незалежності країнами, що розвиваються, підвищення їх ролі у світовому розвитку;
- необхідність вирішення регіональних проблем, які завжди враховуються Світовим банком;
- розвиток регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються.
Серед зовнішніх факторів:
- переміщення основних потоків іноземних приватних інвестицій у розвинені країни, що викликає необхідність залучення державних та міжнародних інвестицій;
- політика «регіоналізму» розвинених країн (прагнення сприяти об’єднанню країн, що розвиваються, що знаходяться в зоні їх впливу).
Відмінності між міжнародними регіональними банками розвитку обумовлені рівнем економічного, культурного розвитку країн трьох континентів – Латинської Америки, Азії та Африки, особливо їх історичного розвитку. Разом з тим ці банки мають спільні риси і переслідують єдині цілі країн, що розвиваються – здійснювати кредитування проектів розвитку регіону, приділяти особливу увагу регіональному співробітництву та кредитуванню регіональних об’єднань.
Приблизно 1/3 членів міжнародних регіональних банків розвитку – розвинені країни, які мають значний вплив на їхню діяльність, оскільки їм належить значна частина капіталу цих банків. Будь-яке рішення МаБР (місцеперебування – Вашингтон, США) може бути блоковане США; АзБР (Маніла, Філіппіни) – Японією та США, що мають разом 1/3 голосів. Спочатку членами АфБР (Абіджан, Республіка Кот-д’Івуар) могли бути лише країни Африки. У зв’язку з нестачею ресурсів АфБР створив у 1972 р. своєрідну філію – Африканський фонд розвитку (African Development Fund) за участю 23 нерегіональних країн-донорів, а з 1982 р. до членів банку приймають і розвинені країни.
Розподіл голосів, залежно від внесеного капіталу, забезпечує вплив розвинених країн на міжнародні регіональні банки розвитку. Порядок формування пасивів, залучення ресурсів у спеціальні фонди, кредитна політика, подібні багато в чому до діяльності Світового банку. Сплачений статутний капітал не перевищує 10%, неоплачена частина є гарантійним фондом при випуску облігаційних позик. Розміщення облігацій міжнародних регіональних банків розвитку забезпечується зв’язком банків із ООН через відповідні регіональні економічні комісії.
Спеціальні фонди пільгового кредитування формуються за рахунок державних внесків розвинутих країн, які через них стимулюють свій товарний експорт на ринки країн: пільгові кредити «прив’язані» до закупівель товарів у країнах-донорах. У Латинській Америці це насамперед США, які внесли понад половину коштів до Фонду спеціальних операцій МаБР; в Азії – Японія, яка внесла близько половини коштів у Азіатський фонд розвитку (Asia Development Fund).
Фонд пільгового кредитування АфБР невеликий, хоча Африці розташовано найбільше найменш розвинених країн. За розмірами наданих кредитів лідирує МаБР, його слідує АзБР і з великим відставанням – АфБР.
Пільгові кредити надаються терміном до 40 років під 1–4% річних, звичайні позички – на 10–20 років за ринковими відсотковими ставками. МаБР надає кредити терміном до 5 років експортерам із країн Латинської Америки з метою розвитку внутрішньорегіональної торгівлі машинами та обладнанням.
Перше місце в кредитному стимулюванні інтеграційного процесу в усіх регіонах світу, що розвивається, відводиться інфраструктурі – будівництву та модернізації автострад, гаваней, причалів, аеропортів тощо. На частку економічних та соціальних інфраструктур припадає понад половина кредитів міжнародних регіональних банків розвитку. Це пов’язано з тим, що від розвитку залежить розширення внутрішньорегіональних зв’язків, і навіть розвиток інших галузей економіки, яке залучає й іноземний капітал.
Друге місце за обсягом кредитування посідає сільське господарство, включаючи агропромислові об’єкти (25-30%).
Третє місце (приблизно 15%) відводиться промисловості, переважно видобувній та обробній.
Міжнародні регіональні банки розвитку проводять диференційовану кредитну політику, віддаючи перевагу найбільш платоспроможним позичальникам. Значний обсяг кредитів МаБР надав “великій трійці” (Аргентині, Бразилії, Мексиці); АзБР – п’яти країн (Індонезії, Південній Кореї, Філіппін, Пакистану, Таїланду); АфБР – Марокко, Кенії, Тунісу і т.д.
Міжнародні регіональні банки розвитку грають роль посередників між групою Світового банку та національними банками розвитку. Це дає можливість розвиненим країнам здійснювати свою політику щодо країн, що розвиваються. Загалом міжнародні регіональні банки розвитку сприяють розвитку національної економіки, економічному співробітництву та інтеграції країн, що розвиваються. До міжнародних регіональних банків розвитку формально можна віднести Європейський банк реконструкції та розвитку, створений обслуговування розвинених країн Центральної та Східної Європи.
