Міжнародні фонди Європейського Союзу — структурні фонди та інші цільові фонди ЄС, призначені для фінансування заходів, пов’язаних із проведенням Європейським Союзом активної соціальної та регіональної політики (забезпечення «гармонічного розвитку», «зміцнення соціально-економічного згуртування», «скорочення розриву між рівнями розвитку різних регіонів», зменшення «відставання регіонів, що у найменш сприятливих умовах, включаючи сільські райони»). До них відносяться:
- Європейський фонд орієнтації та гарантії сільського господарства (ЄФОДА, почав діяти з 1 липня 1964 р.);
- Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР, заснований 1975 р.);
- Європейський соціальний фонд (ЄСФ, функціонує з 1960 р.);
- Фонд згуртування (утворено 1993 р. після прийняття Маастрихтського договору);
- Фонд (фінансовий інструмент) сприяння рибальству (ФСР діє з 1994 р.);
- Європейський фонд покращення умов життя та праці;
- Європейський фонд професійної підготовки (1990).
Всі фонди стали результатом поглиблення економічної інтеграції країн ЄС, результатом якої стало не лише запровадження єдиної європейської валюти, а й значне збільшення у бюджетній сфері частки витрат на регіональну та соціальну політику.
ЄФОДА структурно поділено на дві частини: одна пов’язана з фінансуванням заходів, зумовлених проведенням загальної сільськогосподарської політики (ОСГП, прийнятий у 1962 р.); інша – конкретних заходів у сфері сільського господарства. Основні фінансові ресурси для проведення ОСГП виділяються Секції підтримки та гарантій (у 70-ті рр. понад 90%, у 1996 р. близько 50% усіх асигнувань за фондом ЕФОДА). У бюджеті ЄС ресурси цієї Секції наводяться у окремій статті. Вони застосовуються регулювання цін і підтримки рівня фермерських доходів. p align=”justify”> Проведення структурної політики ЄС у сфері сільського господарства фінансується через Секцію орієнтації сільського господарства в рамках асигнувань на структурні фонди.
ЄФРР є фінансовим інструментом для підтримки регіональної політики ЄС. Його головне завдання – зниження диспропорцій у розвитку окремих регіонів держав-членів ЄС. При розподілі ресурсів пріоритетними є програми, що охоплюють територію кількох країн. Найбільша увага приділяється периферійним та депресивним регіонам.
ЄСФ (як фінансовий інструмент соціальної політики ЄС) покликаний надавати допомогу представникам певних професій та галузей, районам, які стикаються з труднощами під час розбудови промисловості в рамках ЄС. Ресурси ЄСФ використовуються для здійснення програм скорочення безробіття (зокрема, структурного, пов’язаного з участю країни в ЄС), подолання соціального відторгнення, гармонізації сімейного та професійного життя жінок. Чільне місце у діяльності ЄСФ займають питання створення пошуково-інформаційних систем, що дозволяють відстежувати наявність незайнятих робочих місць, фінансування професійного навчання.
На відміну від структурних фондів Фонд згуртування як фінансовий інструмент політики створений для співфінансування та реалізації конкретних проектів у галузі захисту навколишнього середовища та розвитку транспорту (трансєвропейських мереж) у відстаючих країнах, що мають ВВП на душу населення нижче 90% середнього по ЄС рівня (Греція, Ірландія) , Іспанія, Португалія). Черговість здійснення проектів визначається спільно Європейською комісією та державами-членами ЄС. Кошти, що виділяються із цього фонду, становлять 80–85% всього державного капіталу, необхідного для реалізації проектів у зазначених сферах. Комісія ЄС вважає, що в принципі не менше 50% коштів з Фонду об’єднання має спрямовуватися на виконання екологічних проектів, що відповідає спільним цілям та завданням політики ЄС у галузі навколишнього середовища.
Фонд сприяння рибальству як особливий фінансовий інструмент був створений для фінансової підтримки заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності рибальської промисловості країн ЄС.
У 80-х та 90-х рр. було здійснено ряд кроків для реформування структурних фондів з метою посилення програмного підходу та досягнення більшої концентрації ресурсів, що спрямовуються на реалізацію програм розвитку. У бюджеті ЄС асигнування на структурні фонди наводяться переважно за цільовим призначенням (так званими напрямками). У 1994-1999 роках. було 6 таких напрямків, на період 2000–2006 років. їхня кількість скорочена до 3.
В рамках напрямів виділені ресурси будуть використовуватися для розвитку відстаючих та арктичних регіонів, проведення структурних перетворень в економіці з метою зближення рівнів соціально-економічного розвитку, покращення зайнятості, підвищення якості освіти та професійної підготовки. Цей метод дозволяє виробляти адресне використання коштів бюджету і зменшує можливість нецільового використання ресурсів, що виділяються.
