Міжнародна банківська зона (international banking area) – різновид банківської офшорної зони, відокремленої географічно чи екстериторіально. У міжнародній банківській зоні банківські операції проводяться на особливих умовах, порівняно з операціями на національному ринку позичкових капіталів. Вони відрізняються строгою спеціалізацією, частковим звільненням від податків. На них не поширюються:
- ряд банківських нормативів, зокрема вимоги щодо обов’язкових резервів та величини достатнього капіталу;
- внески до фонду страхування банківських депозитів
Міжнародні банківські зони США (International Banking Facility, IBF) виникли з 80-х гг. у зв’язку з дерегулюванням банківської системи країни. Зареєстровано понад 500 міжнародних банківських зон у 24 штатах. Вони беруть участь іноземні банки й у першу чергу американські банки, які через філії, створені відповідно до вимог Закону Еджа (Edge Act) про банківську діяльність (1919 р.) і зареєстровані на федеральному рівні чи інших ніж материнський банк штатах, отримали право на ведення міжнародних операцій (володіти банками та відкривати відділення банків за кордоном, вкладати кошти у закордонні компанії). Такі філії, названі «корпораціями Еджа» (Edge corporation), отримали додаткові переваги після ухвалення в 1978 р. Закону про міжнародні банківські операції (International Banking Act), який зажадав від Федеральної резервної системи (ФРС) відміни всіх законів, що ставлять американські банки менш вигідне становище проти іноземними банками, які у США.
Організаційно міжнародні банківські зони є юридичною особою. Це підрозділи банку, у яких окремо ведеться бухгалтерський облік за рахунками активів та пасивів, що спеціально виділяються в бухгалтерських книгах та регістрах та відображають міжнародні операції.
Міжнародні банківські зони можуть створюватися відповідно до закону та після відповідного повідомлення ФРС. До міжнародних банківських зон відносяться лише певні види активів та пасивів (наприклад, лише термінові вклади до 2-х років із мінімальною сумою 100 тис. дол.); у зоні відсутні обмеження на відкриття депозитів в іноземній валюті, заборонено операції з цінними паперами та випуск депозитних сертифікатів.
Зазвичай рахунки, що належать до міжнародних банківських зон, належать особам, які проживають в іноземних державах, та нерезидентам США. У міжнародних банківських зонах угоди можна здійснювати лише з небанківськими нерезидентами.
США прагнули використати міжнародні банківські зони з метою часткової репатріації грошових капіталів з євроринків, інших світових фінансових центрів, а також впливу на доларовий сектор цього ринку.
Інші міжнародні банківські зони функціонують, як і США, але мають певні відмінності. Наприклад, у Японії міжнародна банківська зона, звана “Japan Offshore Market”, допускає можливість трансферту коштів з її рахунків на внутрішні банківські рахунки за умови його погашення зустрічним потоком грошового капіталу наприкінці місяця. Міжнародні банківські зони нерідко є притулком «утікачів» капіталів (див. Втеча капіталу).
