За допомогою прийняття та реалізації управлінських рішень керівники всіх рівнів здійснюють виконання покладених на них функцій. p align=”justify”> Процес прийняття управлінських рішень є важливою функцією менеджменту, т.к. від якості прийнятих рішень зрештою залежить ефективність менеджменту.
Рішення, що приймається, являє собою основну форму управлінської діяльності, що відображає зміст праці керівника; це діяльність суб’єкта управління, спрямовану досягнення цілей, поставлених перед керованої системою (об’єктом) — підприємством, його структурними підрозділами, працівниками.
Управлінське рішення – це результат творчої діяльності менеджера організації, спрямований на розв’язання проблеми, що забезпечує досягнення поставленої мети (див. також Класифікація управлінських рішень). Саме рішення є нічим іншим, як директивним актом, який спрямовує, координує та стимулює колективну діяльність.
Існують різні підходи до класифікації методів прийняття управлінських рішень, один із яких наведено на малюнку нижче.
Відповідно до цього підходу всі методи прийняття управлінських рішень поділяються на кількісні та якісні.
Кількісні методи (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.
Якісні методи використовують, коли фактори, що визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному виміру. До якісних методів належать переважно експертні методи.
Кількісні методи в залежності від характеру інформації, яку має особа, яка приймає рішення, діляться на:
- методи, що застосовуються в умовах однозначної визначеності інформації щодо ситуації прийняття рішення:
- аналітичні методи;
- частково методи математичного програмування;
- методи, що застосовуються в умовах імовірнісної визначеності інформації щодо ситуації прийняття рішення:
- статистичні методи;
- частково методи математичного програмування;
- методи, що застосовуються в умовах невизначеності інформації про ситуацію прийняття рішення – теоретико-ігрові методи, які в залежності від того, що викликає невизначеність ситуації: об’єктивні обставини або свідомі дії суб’єктів, поділяються на методи теорії статистичних рішень та методи теорії ігор.
Нижче наведено загальну характеристику кожної із зазначених груп методів.
Аналітичні методи встановлюють аналітичні (функціональні) залежності між умовами розв’язання задачі (факторами) та її результатами (прийнятим розв’язком). До аналітичних належить широка група методів економічного аналізу діяльності фірми (наприклад, побудова рівняння беззбитковості та знаходження точки беззбитковості).
Статистичні методи прийняття управлінських рішень засновані на збиранні та обробці статистичних матеріалів. Характерною рисою цих методів є облік випадкових впливів та відхилень. Статистичні методи включають методи теорії ймовірностей та математичної статистики. В управлінні широко використовують такі з цієї групи методи:
- метод платіжної матриці;
- метод «дерева рішень»;
- кореляційно-регресійний аналіз;
- дисперсний аналіз;
- факторний аналіз;
- кластерний аналіз;
- методи статистичного контролю якості та надійності та інші.
Методи математичного програмування. Математичне програмування – це розділ математики, який містить теорію та методи вирішення умовних екстремальних завдань з декількома змінними. У задачах математичного програмування необхідно вибрати значення змінних (тобто параметрів управління) так, щоб забезпечити максимум (або мінімум) цільової функції за певних обмежень. Найбільш широко методи математичного програмування застосовують у:
- сферах планування номенклатури та асортименту виробів;
- визначення маршрутів виготовлення виробів;
- мінімізації відходів виробництва;
- регулюванні запасів;
- календарному плануванні виробництва тощо.
Методи теорії статистичних рішень використовуються, коли невизначеність ситуації обумовлена об’єктивними обставинами, які або невідомі, або мають випадковий характер.
Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного суперника. Організації зазвичай мають цілі, які суперечать цілям інших організацій-конкурентів. Тому робота менеджерів часто полягає у виборі рішення з урахуванням дій конкурентів. Для вирішення таких проблем призначено методи теорії ігор.
Теорія ігор – це розділ прикладної математики, що вивчає моделі та методи прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту.
Під конфліктом розуміється така ситуація, в якій стикаються інтереси двох або більше сторін, що мають різні (часто суперечливі) цілі. При цьому кожне рішення має прийматися для розумного суперника, який намагається завадити іншому учаснику гри досягти успіху.
З метою дослідження конфліктної ситуації будують її формалізовану спрощену модель. Для побудови такої моделі необхідно чітко описати конфлікт, тобто:
- уточнити кількість учасників (учасники чи сторони конфлікту називаються гравцями);
- позначити всі можливі засоби (правила) дій гравців, які називаються стратегіями гравців;
- розрахувати, якими будуть результати гри, якщо кожен гравець вибере певну стратегію (тобто з’ясувати виграші чи програші гравців).
Основне завдання теорії ігор можна сформулювати так: визначити, яку стратегію повинен застосувати розумний гравець у конфлікті з розумним суперником, щоб гарантувати кожному з них виграш, причому відхилення будь-якого гравця від оптимальної стратегії може лише зменшити його виграш.
Експертні методи Прийняття рішень застосовують у випадках, коли для прийняття управлінських рішень неможливо використовувати кількісні методи. Найчастіше на практиці застосовують такі методи:
- метод простого ранжирування;
- метод вагових коефіцієнтів.
Метод простого ранжування (або метод надання переваги) у тому, кожен експерт позначає ознаки гаразд переваги. Цифрою 1 позначається найбільш важлива ознака, цифрою 2 – наступний за ступенем важливості і т.д.
Метод вагових коефіцієнтів полягає у наданні всім ознакам вагових коефіцієнтів. Воно може здійснюватися двома способами:
- всім ознаками призначають вагові коефіцієнти так, щоб сума всіх коефіцієнтів дорівнювала 1 або 10 або 100;
- найважливішому з усіх ознак призначають ваговий коефіцієнт, що дорівнює певному фіксованому числу, а решті ознак – коефіцієнти, рівні часткам цього числа.
Методи експертних оцінок застосовуються для дослідження складних спеціальних питань на стадії вироблення управлінських рішень особами, які мають спеціальними знаннями та досвідом, з метою отримання висновків, думок, рекомендацій та оцінок. Експертний висновок оформляється як документа, у ньому фіксуються господарські дослідження та її результати, наприклад, застосовується: при прогнозуванні тенденцій розвитку торгової системи, в оцінці альтернативних варіантів рішення тощо.
