Слово «метод» походить від грецького слова «methodos», тобто. «Шлях до якоїсь мети», що означає способи пізнання, сукупність прийомів та інструментів для вивчення природних та суспільних явищ. Будь-яка наука має свій метод, нерозривно пов’язаний із її предметом. Адже метод сприяє більш глибокого і точного розуміння предмета науки. Він самостійно народжується і розвивається, удосконалюючись у процесі отримання нових знань. Певною мірою, можна сказати, що предмет сам будує метод і, навпаки, метод, який використовується при дослідженні, дедалі чіткіше визначає зміст та межі самого предмета.
Досліджуючи господарські процеси, економічна теорія застосовує низку загальнонаукових способів пізнання, тобто. таких прийомів, які використовують та інші суспільні та природничі науки. Найважливішими з них для сфери економіки є:
- Спостереження та збирання фактів
- Експеримент
- Моделювання
- Метод наукових абстракцій
- Аналіз та синтез
- Системний підхід
- Індукція та дедукція
- Історичний та логічний методи
- Графічний метод
Зміст
Метод спостереження
Емпірична функція економічної науки передбачає спостереження (тобто навмисне, цілеспрямоване сприйняття економічних явищ, процесів у їх реальному вигляді) та збирання фактів, що відбуваються насправді. Саме завдяки цьому можна, скажімо, простежити, як змінилися товарні ціни за той чи інший період, як зросли обсяги виробництва, торгівлі та прибутків підприємств.
Збір, аналіз та підготовка готових рішень, що використовуються в економіці, ґрунтується на статистичній обробці інформації за допомогою спеціальних економетричних моделей. Вони дозволяють систематизувати обсяг інформації, зробити фільтрацію випадкових подій та видати досліднику ймовірнісний результат подій.
Експеримент
На відміну від спостереження, експеримент передбачає проведення штучного наукового досвіду, коли досліджуваний об’єкт ставиться у спеціально створені та контрольовані умови. Наприклад, щоб перевірити ефективність нової системи оплати праці, проводять її пробні випробування у межах тієї чи іншої групи працівників.
Моделювання
Моделювання передбачає вивчення соціально-економічних явищ за їхнім теоретичним зразком – моделлю (від лат. modulus – міра, зразок), яка замінює сам об’єкт дослідження. Особливо ефективно моделювання з урахуванням сучасної обчислювальної техніки, що дозволяє, скажімо, прорахувати найраціональніший варіант господарських зв’язків тієї чи іншої підприємства, міста, регіону, країни зі своїми партнерами.
Економічне моделювання – це процес відтворення ознак конкретного економічного об’єкта на умовах іншого об’єкта, спеціально створеного для пізнання цих ознак. Об’єкт, що формується в результаті, називають економічною моделлю.
Метод наукових абстракцій
Метод наукових абстракційабо абстрагування, – це особливий розумовий прийом, що дозволяє формулювати ті чи інші абстрактні поняття – звані абстракції, чи категорії (ціна, гроші, ринок, дешевий та інших.). Наприклад, поняття товару – як його визначити? Якщо ви спробуєте зробити це, відштовхуючись від магазинних прилавків, нічого не вийде. Яких тільки речей немає в тамтешньому «різнотовар’ї» – великих і малих, їстівних та неїстівних, рідких та сипких… Як привести все це до «загальнотоварного знаменника»? Як примудритися об’єднати, умовно кажучи, кругле та зелене?
Тільки з допомогою абстрагування, тобто. відволікання від конкретних, але другорядних у разі властивостей цих речей (розмірів, ваги, форми, кольору та інших.). Виконавши це, ми одночасно зафіксуємо ознаки, що їх об’єднують, а саме: те, що всі вони є продуктами праці, які призначені для продажу. Це є відповідь на питання, що таке товар.
Люди у своїй повсякденності використовують безліч різноманітних абстракцій (абстрактних понять) на кожному кроці, навіть не замислюючись про це: земля, приватна власність, закон, праця, достаток, лінь, бідність, сім’я, любов, діти, чесність, совість, молодість – усе це живі приклади абстракцій.
Аналіз та синтез
Методи аналізу та синтезу припускають вивчення соціально-економічних явищ як частинами – це аналіз (від грец. analysis – розкладання, розчленування), і у цілому – синтез (від грец. synthesis – з’єднання, поєднання, складання). Наприклад, зіставлення економічних показників роботи окремих шахт – це аналіз, а визначення загальногалузевих результатів господарювання всієї вугільної промисловості країною – це синтез.
Аналіз – метод пізнання, що передбачає поділ одного цілого на окремі складові та вивчення кожного окремо. Як приклад можна навести дослідження законів формування попиту ринку шляхом вивчення визначальних його чинників — цін, доходів, переваг споживачів та інших.
Синтез — метод пізнання, який ґрунтується на поєднанні окремих частин процесів в одне ціле. Наприклад, ринковий попит та його динаміка може бути сприйняті лише за його вивченні як єдиного цілого разом із його компонентами – ціни, доходи споживачів тощо. Аналіз та синтез є двома взаємопов’язаними сторонами процесу пізнання.
Системний підхід
Завдяки поєднанню методів аналізу та синтезу забезпечується системний, комплексний підхід до складних (багатоелементних) об’єктів дослідження. Такі об’єкти (системи) розглядаються як комплекс взаємозалежних частин (підсистем) єдиного цілого, а не як механічне з’єднання якихось розрізнених елементів. Важливість комплексного підходу обумовлена тим, що вся економіка по суті складається з безлічі великих і малих систем (народне господарство – з галузей, галузі – з підприємств, підприємства – з цехів, вартість товару – з елементів витрат, ринок – з багатьох секторів, ніш, учасників і т.д.).
З методом аналізу та синтезу логічно пов’язане розподіл економічної теорії на мікро- та макроекономіку (від грец. micros – малий та macros – великий), які передбачають два різні рівні розгляду господарських систем.
Так, мікроекономіка має справу з окремими елементами цих систем. Вона вивчає такі відокремлені економічні одиниці, як галузь, підприємство, домашнє господарство (домогосподарство); та окремі ринки (наприклад, ринок зерна); виробництво, збут чи ціну конкретного продукту тощо. p align=”justify”> Мікроекономічний підхід, таким чином, близький до методу аналізу.
На відміну від цього макроекономіка досліджує господарські системи загалом, чи звані агрегати (від латів. aggregatus – приєднаний), тобто. сукупності економічних одиниць. До таких агрегатів відносяться світова економіка, національне господарство, а також великі підрозділи останнього – державний сектор, домогосподарства (взяті в сукупності), приватний сектор та ін. , національний дохід, сумарні витрати Крім того, до макроекономічної сфери входить і розгляд загальних понять – вартість, ринок, бюджет, податки тощо.
Образно кажучи, якщо мікроекономіка вивчає розрізнені дерева, то макроекономіка – ліс, що утворився з них. У той самий час розподіл економічної науки на мікро- і макросфери годі було абсолютизувати. Вони тісно взаємопов’язані. Багато проблем вторгаються в обидві сфери, хоч і на різних рівнях узагальнення. Куди, наприклад, зарахувати питання прибутку? Адже, щоб порівняти доходи двох конкретних заводів (мікроекономіка), треба використати загальне поняття прибутку, а його виробляє макроекономіка.
Індукція та дедукція
Індукція і дедукція являють собою два протилежні, але тісно взаємопов’язані способи міркування. Рух думки від окремих (окремих) фактів до загального висновку – це індукція (від латів. inductio – наведення), або узагальнення. Воно дозволяє нам, за словами Достоєвського, «зібрати свої думки в крапку». А міркування у зворотному напрямку (від загального становища до окремих висновків) називають дедукцією (від латів. deductio – виведення). Отже, сенс індукції та дедукції випливає із самої етимології цих слів. Так факти збільшення цін на молоко, хліб, овочі та ін наводять на думку про зростання дорожнечі в країні (індукція). Із загального положення про зростаючу вартість життя можна вивести окремі показники підвищення споживчих цін по кожному продукту (дедукція).
Індукція – Це метод пізнання, який базується на висновках від приватного до загального. Так, корисність для окремого споживача кожного наступного виду того ж благу, що купується ним, зменшується. Тому можна дійти невтішного висновку у тому, що це споживачі цього товару будуть готові купувати даний товар лише разі зниження його ціни.
Дедукція — метод пізнання, який передбачає умовивід загального до приватного. Приклад, загальний висновок: у всіх військових відмінна помітна постава. Тому, побачивши людину на вулиці з такою поставою, незважаючи на те, що вона одягнена в цивільний одяг, можна зробити висновок, що вона має відношення до військових. До речі, саме так знаменитий детектив Шерлок Холмс вгадав колишню професію військового лікаря доктора Ватсона.
Історичний та логічний методи
Історичний і логічний методи (або підходи) теж застосовують у єдності. Тут докладне вивчення соціально-економічних процесів у тому історичної послідовності супроводжують логічними узагальненнями, тобто. оцінкою цих процесів загалом та загальними висновками. Наприклад, детальне дослідження конкретного ходу та особливостей будівництва соціалізму у XX столітті у різних суспільствах – це історичний підхід. А висновки на його основі (про неефективність економіки в соцкраїнах, про повсюдну втрату стимулів до праці, а товарні дефіцити тощо) – підхід логічний.
Графічний метод
Нарешті, дуже широке застосування в економічних науках графічний метод (Від грец. grapho – пишу, креслю, малюю). Він відображає господарські процеси та явища за допомогою різних схем, таблиць, графіків, діаграм, забезпечуючи стислість, стислість, наочність у поданні складного теоретичного матеріалу.
Яскравими прикладами графічних рішень в економіці є великі та малі цикли Кондратьєва, завдяки яким можна точно передбачити, коли буде наступна економічна криза.
