Маржинальний дохід (англ. marginal revenue – дослівно «граничний дохід»), зміна загального доходу (виручки) через продаж додаткової одиниці виробленої продукції. Маржинальний дохід – одне з категорій економічної теорії маржиналізму, основу якої лежить аналіз граничних величин (гранична корисність та інших.), чи маржинальний аналіз. На відміну від терміна маржа, що вживається у фінансовій практиці (англ. margin), маржинальний дохід – термін «чистої» економічної теорії.
Маржинальний дохід (граничний дохід), також гранична виручка – додатковий дохід, що отримується від продажу додаткової одиниці товару. Граничний дохід також характеризується як дохід, отриманий від після відшкодування змінних витрат. Граничний дохід є джерелом утворення прибутку та покриття постійних витрат. Граничний дохід є проміжним показником зміни прибутку та формально обчислюється як похідна функції прибутку.
Маржинальный доход = Выручка — Переменные издержки
Маржинальний дохід – дохід від реалізації виробленої продукції, обчислений як різниця між вартістю реалізованої продукції (виручкою від реалізації) та змінною собівартістю.
До складу маржинального доходу входять прибуток та постійні витрати. Підприємство так має продати свою продукцію, щоб отриманим маржинальним доходом покрити постійні витрати та отримати прибуток. Коли отримано маржинальний дохід, достатній покриття постійних витрат, досягається точка рівноваги.
Совокупный маржинальный доход – Постоянные расходы = Прибыль
Т.к. у точці рівноваги прибуток дорівнює нулю, формула набуде наступного вигляду:
Совокупный маржинальный доход = Постоянные расходы
Маржинальний дохід (прибуток) – це різниця між виручкою від реалізації (без урахування ПДВ та акцизів) та змінними витратами. Іноді маржинальний дохід називають також сумою покриття – це частина виручки, яка залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку. Що рівень маржинального доходу, то швидше відшкодовуються постійні витрати та організація має можливість отримувати прибуток.
