Макроекономічний ризик — це фінансовий ризик, пов’язаний із макроекономічними чи політичними факторами. Існує принаймні три різні сфери застосування цього терміну. Він може ставитись до:
- економічному чи фінансовому ризику, виявленому в акціях та фондах;
- політичного ризику у різних країнах;
- вплив економічних чи фінансових факторів на політичний ризик.
Макроекономічний ризик також може відноситися до типів економічних факторів, що впливають на волатильність з часом інвестицій, активів, портфелів та внутрішньої вартості компаній.
Макроекономічний ризик, пов’язаний з акціями, фондами та портфелями, зазвичай викликає занепокоєння у фінансових посередників, торговців цінними паперами та інвесторів у довгостроковій перспективі. Прикладами макроекономічних змінних, що генерують макроекономічний ризик, є безробіття, індекси цін, маса грошей у обігу, відсоткові ставки, обмінні курси, будівництво житла, експорт сільськогосподарської продукції і навіть ціни на сировинні товари, такі як нафта і золото.
Моделі, які включають макроекономічний ризик, зазвичай поділяються на два типи. Перший тип, який використовується в основному біржовими трейдерами та установами, фокусується на тому, як короткострокові зміни макроекономічних факторів ризику впливають на прибутковість акцій. Ці моделі включають теорію арбітражного ціноутворення і сучасні моделі сімейства портфельних теорій.
Іншим типом моделей, що включає дані про макроекономічний ризик, є моделі оцінки або тісно пов’язані моделі фундаментального аналізу. Ці моделі, що використовуються в основному тими, хто фокусується на довгострокових інвестиціях, включаючи керуючих капіталом, фінансових прогнозистів та деяких інституційних інвесторів, є прикладами аналізу внутрішньої вартості. При такому аналізі прогнози майбутніх доходів компанії використовуються для оцінки поточної та очікуваної вартості досліджуваних інвестицій. Макроекономічні фактори ризику включають будь-які економічні змінні, що використовуються для побудови цих оцінок.
Розуміння того, що макроекономічні фактори ризику впливають на внутрішню вартість окремих інвестицій є важливим, оскільки коли фактори ризику змінюють свої значення, то в прогнозах оцінки внутрішньої вартості виникають помилки. Інвестори, такі теорії «Чорного лебедя», можуть спробувати знизити загальну схильність своїх інвестицій до різних макроекономічних факторів ризику, щоб зменшити вплив економічних потрясінь. Це може бути досягнуто за допомогою інструментів оптимізації комерційних портфелів або з використанням математичних методів програмування.
Іншим способом використання макроекономічного ризику є градація країн за рівнем потенційного ризику для здійснення інвестицій. У цьому випадку рівень макроекономічного ризику в країні оцінюється за рівнем політичної стабільності (політичний ризик) та потенціалом економічного зростання порівняно з іншими країнами і, таким чином, допомагає ідентифікувати кращі країни для інвестування або безпосередньо або через національні або регіональні фонди. Подібний аналіз політичного ризику також використовується в процесі аналізу фінансових деривативів, таких як кредитні дефолтні свопи та інші складні фінансові інструменти. Міжнародні рейтинги країн, які, як правило, оновлюються щорічно, дають уявлення про їхню відносну політичну та соціальну стабільність та економічне зростання.
І третє, порівняно нове застосування макроекономічного ризику по суті є зворотним від перших двох і стосується того, як макроекономіка і коливання фінансових змінних породжують політичний ризик. Наприклад, економічна турбулентність, яка призведе до більш високих або нижчих рівнів схвалення політики президента/уряду, є однією з форм цього макроекономічного ризику.
